Ознакомьтесь с нашей политикой обработки персональных данных
  • ↓
  • ↑
  • ⇑
 
16:22 

Сефирот

СЕФИРОТЫ (единств, число Сефира) — центральное понятие каббалистической теософии (см. Каббала} десять божественных ипостасей, опосредующих акт творения. Предложено множество толкований термина “числа” (от “сафар” — считать), “сияния” (ср. Исх. и Пс.), “границы”, “сферы”.

Древо Жизни представляет собой схему из 10 сефирот, соединённых между собой 22 каналами. 3 горизонтальных канала делят человеческое восприятие на 3 уровня, принятые в магии: физический мир, астральный мир и ментальный мир.
Треугольник, образованный каналами 20,18,17 условно называется эфирным миром. Эти уровни просто обозначают зоны человеческого восприятия мира. Двадцать два канала образуют 22 качества, или измерения этого мира. Физический 3-х мерный мир образован 21,22,19 каналами.
Каждый из этих каналов имеет букву, число, цвет. Слово сефира переводится как шар, излучающий свет. В нашем языке есть похожее слово сфера. Сефиры - это планы или этапы сотворения мира.

Значение сефир

@темы: таро

01:00 

Місяць стихій / Месяц стихий. Ч 3

Хм, Вода.
Що тут робити не дуже уявляю, саме тому і треба піднапружитися. Емоції це на данний момент моє слабке місце і стан безпорадності я досі приймати не хочу.

Лишаються практики наповнення, дихання сонцем, заземлення, прйняття.



дні

@темы: практика стихий

00:37 

Місяць стихій / Месяц стихий. Ч 2

Після хорошого прогріву вогнем я перейшла до Землі.

Я вирішила не відходити від попередніх сексуальних практик і просто додавати практики землі.


Пеший день: пускання коренів, медитація "Моє тіло - ландшафт", спіральне дихання.
Зранку, під час "Дихання маткою" я відчула перший енергетичний оргазм. Неймовірне переживання. Тіло нмоє ще не готове, але щоденні практики вже дають свої плоди. Ля-ля-ля
Вечором було вже краще, але тіло дуже напружувалося і звичка кайфувати на право та на ліво знову все зіпсували.


наступні

@темы: практика стихий

23:31 

Сінусоіда

Настрій скаче просто жесть. Просто нереально. З цим важко жити. Я почуваюся жахливо.
Апатія, депресія і розчарування в собі. Спокій, оптимізм, впевненість у своєму майбутньому.
Апатія, депресія. Спокій, оптимізм.
Апатія, депресія. Спокій, оптимізм.

Ще трохи і в мене знесе дах. Шкода, що поряд нема людини, яка б підтримувала і не дозволяла провалюватися в ці емоційні прірви. І взагалі нема нічого, щоб мене тримало. Нажаль люди навколо в основному непомітно для себе підштовхують мене до краю. Хоча.... Що там підштовхувати? Я готова щохвилі сповзти туди, а схил крутий...

Дуже важко. Я то безмірно щаслива, то просто спустошена. Ніяк не можу зрозуміти алгоритм. Чому мене так кидає, що запускає процес?
Виходить тільки зусиллям волі відганяти дурні думки. Дурні руйнівні думки.
Сама дивуюся тому, наскільки слабкою я стала. Наскільки важко привести себе в норму. Всі знання та вміння зникають і лишаюся я сам на сам зі своїм внутрішнім болем, який щоб я не робила лишається всередині.
Моє маленьке емоційне пекло.

Якось так.

Але, на противагу цьому жаху у мене третій тиждень стихійних практик і намір змінитися. Бо мені здається, що я зовсім-зовсім-зовсім не змінилася. Не подорослішала, не набралася досвіду. Багато «не». Коротше: застрягла десь там, де бути більше не хочу.


21:37 

Місяць стихій / Месяц стихий

Цей місяць я вирішила присвятити стихіям. укр

___________

Этот месяц я посвятила стихиям. ру

@темы: практика стихий

15:16 

Незабудка

Хм. Незабудку використовують для укр

________________

Хм. Незабудку используют для ру

@темы: практика

17:08 

Лабіринти. Анна- Люсія ч 1

Анна-Люсія сиділа в парку. Був кінець травня, дерева шепотіли щось своїми смарагдовими кронами, від чого в голові ставало зовсім порожньо і шум міста відступан на задній ледь помітний план. Було спекотно і так солодко. Дівчина дозволила собі відкинутися на спинку лавки від чого її молоде тіло під легким сарафаном набуло особливої звабливості.
Про цю звабливість вона підозрювала, але теж десь на перефирії, поки не відчула збудження. Воно було подібне тремтінню гарячого повітря на горизонті, між складками якого проступають охристі сполохи розпеченої жаги. Збудження було десь на горизонті її свідомості, тоді ближче і ближче, поки не стало зовсім поряд і не почало пульсувати в такт серця. Не її серця. І збудження було не її, але вона явно була його причиною і потенційним об`єктом. Це дратувало. На порятунок з глибин свідомості виринув внутрішній діалог і почав нашіптувати: «Це не до тебе. Не надумуй. Чим ти можеш зацікавити...».
Анна-Люсія не вступила в безглуздий діалог і відправила набридливого балабола назад на дно свідомості. Вона повільно піднялася з приємного стану медузи і глянула в напрямі джерела сигналу. Накрило гарячою хвилею, від якої стало душно і захотілося відкинутися назад, ніби нічого і не було. Пізно. Юнак напроти помітив її і вона відчула його готовність йти в наступ.
Анна-Люсія затримала дихання і сконцентрувалася на відчуттях власного тіла. Вдих. Голова світлішає, прохолода від маківки огортає все тіло. Видих. Кокон кристалізується і чужі відчуття та бажання відступають геть. Знову тільки вона.
- Вам зле? - він підвівся з лавки і в один крок опинився зовсім поряд. Молодий, десь до тридцяти, статний, добре вдягнутий, чорнявий, вже засмаглий, від чого його сірі очі ще пронизливіше виділялися на обличчі. Впевненне підборіддя, трохи монгольські вилиці, хитрі сірі очі.
«О! Знав би ти наскільки і через кого.»
Але сіроокий молодик не чекаючи на відповідь, торкнувся її чола прохолодними кінчиками пальців. Тілом пройшла крижана хвиля, але кокон чудово тримався і більше нічого не пропустив всередину. Анна-Люсія відсунулася в бік.
- Що ви робите? - зімітувала вона тихе обурення та легке зніяковіння пуританки. Нічого що пуританки не дозволяють собі легких барвистах сарафанів і не розвалюються в парку на лавці посеред міста. Це була ідеальна суміш для досвідченого ловеласа, що стояв перед нею. З одного боку відступ та захист, а з другого - визнання його першої перемоги.
Анна-Люсія любила погратися в котика та мишку. Сьогодні їй було лінь гратися в котика.
- Вибачте за мою нетактовність, - Ловелас сів поряд. Навіть з-під кокону Анна-Люсія відчувала наскільки йому подобалася така нетактовність. - Ви така прекрасна відпочівали в тіні, а потім підняли голову і мені на мить здалося, що ви втратите свідомість.
Його засмаглі міцні руки підхоплюють її непритомну і ... Дівчина прогнала з голови липку, як розплавлена жуйка фантазію, не вдаючись чия вона.
- Так спекотно. - прошепотіла вона і послала йому усмішкою прощення. І крапельку прохання. Самим нахилом голови, звівши очі в далечінь. «Спека - не ваша провина, але ви можете мене врятувати. Якщо хочете»
Звичайно, він хотів.

Якби вона була кішкою, то все б закінчилося вже сьогодні, можливо навіть до заходу сонця, аби опісля заснути у власному ліжку і прокинутися самій. Анна-Люсія любила прокидатися сама.
Але цього разу вона була мишкою і квапитися не збиралася, тому після легкої прогулянки вони сиділи в рятівній прохолоді кафе. Його звали Антуан і він не звик квапитися ні з кавою глясе, яку він пив дуже повільно, смакуючи кожен ковток, а ні з жінками. Вона це бачила і їй це подобалося. Не було потреби підтримувати його інтерес і охолоджувати пристрасті. Можна було просто їсти ніжне вешкове морозиво і бути милою мовчазною мишкою, яка в якусь мить глянула на годинник і округлила очі від здивування.
Він посадив її на маршрутку і обіцяв подзвонити. Дзвонити він збирався вже цієї ночі.

Майже одразу Анна-Люсія відчула, що щось не так. На контрасті після спілкування із звабливим Антуаном це відчувалося аж надто гостро. Бажання тікати з маршрутки не було, натомість треба було терміново щось зробити, рухатися вперед і дуже швидко. Вона роззирнулася маршруткою і помітила спереду знайому потилицю. Люцій. Вона перескочила на сидіння перед ним і зазирнула йому в обличчя, а насправді - трохи відсунула пелюстку кокону і краєм свідомості всередину нього. Вона мало не закричала і не сіпанулася назад, накинувши на себе всі можливі щити, кокони та блоки. Всередині Люція був паралізуючий холод. Вірніше це він був "там". Замість того, щоб тікати та захищатися вона на останньому диханні схопила ту обморожену примару, що стала Люцієм і вирвала за собою у реальність.
Люцій глянув на неї напівсвідомо, але вона знала, що він тут. Анна-Люсія притислася головою до скла і з насолодою вдихнула застійне густе від пекельної спеки повітря маршрутки.
- - З поверненням, Люцію! Ходімо зі мною. - сказала вона спокійно і відчула його мовчазну згоду.
На щастя її дім був поряд із зупинкою. На щастя він зміг дійти сам.

@темы: проза

10:18 

Діалог зі світом

Мала їхати здавати аналізи, вже зібралася, одяглася... і напоролася на зубочистку. Саме тією точкою на великому пальці, де проходить венка. Біль та кров в 2-й місячний день. Тепер я нікуди не піду, сьогодні точно )

Ще знак зайнятися геомантією )

@темы: Буденне

01:38 

Ограничения

Ограничения залог счастья. ГЛ Олди.


Суцільні обмеження:
Довготривалі щасливі стосунки? В доступі відмовлено.
Свобода подорожей? Функція тимчасово недоступна.
Самоконтроль? Не активно.
Самореалізація? На рівні базових потреб + читання.

Просто жити.
Це найскладніше, коли нічого зробити, змінити не можеш, нічого. Не можеш банально себе забеспечити, але Світ піклується, дбає, навіть балує.

21:37 

21 тиждень. Блаженство

О, мій животик.

Важко вставати, вірніше навіть незвично, бо прес більше мені не належить.
Сильно не розганяюся, бо після розгону я незмінно впадаю в сплячку після дня в дорозі (хоч і в дорозі я сплю). І, здається, мені час вводити денний сон в свій режим.
Оновлення раціону: я ще до усвідомлення вагітності підсіла на цикорій з молоком та омлети/яєчні. Часом кортить якоїсь кисломолочки, або сиру. Рисова каша здатна замінити ситну їжу, коли нічого їсти не хочеться та солодощі.
Відкриття останнього часу: свіжомороженний горошок - не дуже дорого, дуже смачноі дуже корисно; курага; свіжа кропива - це так смачно, гемоглобіново, вітамінно, кальційно і треба ошпарювати, точно ошпарювати, тоді смаааачно і нічого не пожалить.

Пішло молозиво.

От тільки ясна кровоточать досі.... Не так сильно, як раніше (терапія допомагає), але ж...

Мене підтримує стільки людей... Це так приємно, таке собі нагадування про те, що дитина - це благословіння )))
Реально почуваюся блаженно. Мур.
Нехай я досі в Ірпені, але вже післязавтра можу бути в Полтаві. 7-го Ната покликала до Білорусі. Ще треба б заїхати до ЛЬвову )

Ах! Тут ще робота накльовується ) Що вийде?) Навіть як не вийде, це була чітка відповідь на мій запит про шлях.

@темы: течія

13:53 

Моє щастя

Стільки всього відкривається, стільки...
Я часом плачу, думаю про себе погано, переймаюся про майбутне, парюся\плачу\парюся\плачу. Треба робити це якомога менше.
А часом плачу від щастя, думаючи про те, що стану мамою. Я буду мамою. Це - найкраща фраза на світі. Краща може бути тільки її еволюційне скорочення: «я - мама».
Я на половині шляху. Я самотня. Я розгублена. Я щаслива.


00:22 

Ур

Як Львів? Львів, як Львів. Вуличний, парковий, дощовий, грайливий. Зваблює, але не нав`язується. Просто пропонує себе, як поле діяльності.
Туди-сюди прекрасний стоп з прекрасною дівчиною.

21:58 

Лапки

Мрррр.
Чухаються лапки, як хочу рухатися далі, бігти, бігти прямо зараз, прямо зараз....
Якби ж не курси.... Але це теж великий плюс: маю час добре зібратися, привід повертатися до Києва, бачитися з мамою та іншими крихітками.
В мене аж настрій піднявся від самого факту зборів, і нехай це буде аж-аж через дві доби, я знову танцюю, а це - більш аніж конкретний показник того, що все як слід ))

02:04 

Продолжение исследований. Став на отношения

Весна близится и до Равноденствия еще есть время пошалить, посему испробую усовершенствованный став.
Поиски в интернете не принесли никаких результатов. Все ставы непонятные и абсолютно не отзывались. К тому же описание авторов вгоняло меня в глубокое уныние. Но один человек спрашивал меня про один интересный став на отношения и сей став +/- мне понравился, если снова таки забыть предложенное описание.
Пришлось перебрать 9 вариантов става с разными рунами и разным порядком. Неизменно оставались Маназ,Феху и Перто. Упорно просилась Ингуз и Кеназ. В результате, 10-й горячий вариант готов.

Итак: лаконичное, аккуратное и вместительное "Решето страсти".



Что же за начинка?
Маназ - единство сознательного и подсознательного. Встреча со своими желаниями в лице некой особы и осознание их. Уровень мыслей
Феху - это сердце и корень става, основополагающая энергия - само желание, сама природная страсть, истинные склонности и их реализация.
Кеназ - ясность, открытое проявление, сознательная реализация страсти Феху.Уровень тела
Пеорт - открытие сердца, переход в новое состояние, перерождение. Уровень эмоций
Ингуз - полнота, плодовитость союза на уровне переживаний и взаимодействия, переплетение. Исход

Как показано на картинке, став будет наносится на сердолик для этого купленный.
Строк действия самих рун - до Равноденствия. А после уже запущенные процессы пусть сами естественно текут.
Оплата: колокольчики на красных лентах на дерево (?).
Ох, не сгореть бы мне от этого става....

________________________

22/03/2015
Что-то неясное.
Первое: под став лег очень нежный сердолик медового цвета. Он не был вырезан, просто надпись.
Второе: появились интересные особи, но что-то не ясно.

@темы: практика

13:36 

Курси Таро

Курс для тих, хто хоче отримати в руки магічний інструмент спілкування зі світом та своїм внутрішнім всесвітом. детальніше

Это курс для тех, кто хочет обладать магическим инструментом познания мира и самих себя.
далее

@темы: таро

12:50 

Ритуальные эксперементы

Раз уж я занимаюсь магией и считаю себя чуть ли не профессионалом, то полезно повышать свой уровень, проверяя те или иные техники, которые передаются из рук в руки.

Начну с невинного талисмана для привлечения удачи и приятных перемен. Как раз луна еще растет, а успех в работе с людьми будет мне на руку.

5 сушенных лавровых листьев связать красной нитью и повесить над входной дверью со словами: "Лавр, выросший под солнцем горячим, принеси мне успех, добрые перемены и удачу!".

_________________
Что ж: 2/03/15.

3-й листочек отказывался быть в вязке. Как результат- 4 лавра. Вязку не захотелось пытаться вешать над дверями, да и негде было. Погуляла в сумке. Рассыпалась.
Но. С утра звонков было больше, чем я смогла принять в свой выходной. По сему - только один клиент. Уиии! Посмотрим, что будет дальше.

Первый день таков
_________________
Хех. 12/03/15
Клиенты есть регулярно. Ритуал работает.

@темы: практика

10:53 

В пошуках


17:53 

Калі-медитація

Це були лише три дні і це було прекрасно. Я очікувала всього різного. В перший ранок я пішла, щоб звільнитися від звички страждати через свої перші стосунки. Так, я отримала це. Тепер я згадую тільки хороше, такі приємні маленькі детальки, подарунки взаємоперебування, миті щастя разом.

Це приємний бонус.
На медитації я відчула себе, відчула своє тіло, зовсім трошечки, але я була цілістною, радісною і вільною. Я була ярою, я була вільною, я була абсолютно беззахистною і відкритою.

От це відчуття абсолютної відкритості та вразливості - найцінніше.

17:45 

Пастка непорочності


Очищення від сексуальних стосунків - напевно найнеекологічніше з того, що я колись робила. далі
_______________

Очищение сексуальных связей - наверно самое неэкологичное из того, что я когда-то делала. еще

@темы: течія

21:56 

Пленница страха. Ловушка

Сестры пересекли замерзшие поля и скалы. День за днем по безлюдью, без дороги, со скудными остатками пиши и еды, но ветер снова говорил со Странницей и указывал им дорогу.
Дни и ночи ничего не появлялось на горизонте. Они просто шли вперед на встречу надежде. Пока утром, вернувшись с разведки сердце Воительницы изменило ритм.
- Город за соседним холмом. Это день ходьбы.
- Чего ты боишься? - спросила Странница.
- Я не рассказала тебе всего: в этом городе наша погибель.

Воительница замолчала и сестры долго смотрели в небо. А после - накинув покрывало на плечи поверх мечей они двинулась в сторону холма.

Сестры достигли ворот к вечеру. Город шумел криками, звучала музыка, был праздник и всем были рады. Они вошли на рынок и поток народу подхватил их и понес улицами. Всё затихло на площади. Люди застыли в молчаливом ожидании. Ниоткуда послышался звон бубенчиков и женский смех. Словно с неба в толпу спрыгивали ярко одетые девушки. Они смеялись и перекрикивались, проскальзывая между людьми, перепрыгивая через зрителей, толкаясь и выхватывая своих жертв. Под визги и крики протеста они выталкивали и вытягивали в центр площади молодых женщин. Странница увидела как позволяет сея выводить ее сестра, за мгновение до того, как оказалась рядом с ней.


Толпа выла и грохотала, красавицы с бубенцами смеялись и связывали плачущих девушек одной длинной веревкой.
В сердце сестер задрожал страх.

Их вывели из города и повели к морю, где в свете полной луны сверкал прекрасный храм. На ступеньках пленниц поставили на колени и приказали склонить головы.

- Забудьте тосковать о прошлой жизни, - зазвучал голос свысока, - это не утешит. Этой ночью вы умрете, чтобы присойдениться к Богине.

С пленниц срезали одежду и оголенных их повели во мрак храма босых, ведомых веревкой на руках, пока и эта связь не разорвалась.

@темы: Пробуждая Королеву

Шатро

главная