Ознакомьтесь с нашей политикой обработки персональных данных
  • ↓
  • ↑
  • ⇑
 
22:50 

Земля, чистка

Про сіль, як про універсальний поглинач негативу говорять багато і я регулярно використовувала її для чистки прикрас, квартири та предметів. На днях мені порадили почиститися, а після Казки це не те що не образливо, це як "у вас рукав у ртуті".
І тут я згадала про сіль. Згадала як шикарно чистило море і пішла у душ.
Це була просто жменя солі втерта у шкіру, але ефект. Немов мене зашкурили, шкіра фізично вимита і до того почала дихати і я відчула її м'якість та легкість. Налаштована я була скептично, бо завжди робила просто бо треба і особливо змін не відчувала, а тут...
Може енергобруд на місці (в чому сумніваюся), але
, тепер це ще одна моя новинка балувати тіло після кавового скрабу.

@темы: практика

22:19 

Осяяння як вони є. Трошки любові з минулого

Я тільки зараз усвідомила, що між нами зі Снейком була любов. От так. Просто така собі платонічна, одухотворенна.

Було багато помилок, багато лагів та нестиковок, але сам факт наявності такого світлого та теплого почуття все перекриває. І надихає.
В якійсь мірі це дає мені надію.

Від цього усвідомлення у мене в голові аж якось просвітліло. Ну, тупили ми безбожно, знаю. Я ж навіть сама казала ту чудову фразу "Они были созданы друг для друга, но тупили безбожно". Це про те, наскільки ми були на одній хвилі, наскільки відчували та розуміли одне одного, наскільки нам було добре разом, але ми неслися вперед, в стосунки з іншими, де подібного не було навіть в зачатках.
Хоча я можу говорити лише за себе. Якщо закрити очі на те, як він прямо казав мені, що любитиь мене. Ну, ок, я вдповідала взаємністю, але це були лише фрази на тлі не особливо щасливх стосунків. І мій колишній вічно мене ревнував до Снейка і казав, що ми спимо. Не. У нас буо дещо набагато більше та ближче.

Це така собі історія про те, як я свідомо і спокійно, із холоднокровністю садиста злила неймовірні стосунки з класним чоловіком. Я навіть не можу сказати, що я не знала. Я знала, знала, знала, просто вперто ігнорувала. Як тільки я вмію ігнорувати очевидну істину, ігнорувати щось прекрасне та викидати на смітник безцінне.
Нам всі говорили, а ми іржали, як нареки і перлися далі.
Журбинка.

Основна причина, чому все так: я, мазохістка, вважала, що мені з ним надто добре. Це діагноз. Я просто не знала, як в цьому можна рухатися кудись далі.

Мені здається, ми якось ще посидимо за чашкою каркаде, або какао, як раніше і поіржемо як нареки над тупняками минулого, або просто поіржемо, але вже після, пізніше, маючи сім"ї та свої світи.

____________
Я досі люблю тебе, як другу половинку себе,як альтер его. Люблю душею, беземоційно і навіть не серцем. Тому мені не сумно, що ми не разом, давно не разом і що все так сталося. Бо відчуваю, що це не перша і не остання зустріч, не остання. Це навіть не питання тіл та життів.
У тебе мої улюблені очі. Щоб ти знав: я обожнюю розглядати очі взагалі, але люблю я саме твої. Дивитис люблю тільки в твої. тільки в твої можу, і тільки в твої хочу. Поки що так.
І люблю запах твоєї енергії і колір.
Ти єдина людина на світі, якій я щіро з усією віддачею бажаю щастя, незалежно вд самої себе. (здається тут і був основний лаг) і ти єдиний, з ким би мені хотілось би відновити та покращити стосунки, але я соромлюсь.
Я вдячна. Безкінечно вдячна.
Було класно. Бувай.
___________________

Оце бред. Любити, взаємно любити, відкрито любити, ніжно і безкористно і все просрати. Випадіння в осад.

22:32 

Стихія вогню. Підсумки

Підійшов до кінця триместр Вогню. Це було цікаво, але мало. Мало практики, мало конкретних дій, мало вогню, мало вогняної мене. Здавалося, що з вогнем я на короткій нозі, але купа часу пішла на спроби пробудити вогонь, знайти його.
Іноді він був такий близький, такий явний, але в основному - не було нічого.
Я однозначно щось впустила.Так цікаво: вже вдруге перед Переходом мене перенаправляють на іншу стихію. Так вже було з Водою, коли я подумувала про Вогонь на весну. Тепер мені майже категорично вказали на проблеми із Землею. Це навіть добре, бо Повітря грозилося мене вбити (фігурально, можливо), а попрацювати з плодородною прогрітою Землею все ж краще, ніж із зимно-мокрою.

Сподіваюся, цього разу мені вдасться попрацювать зі стихією в повній мірі і знайти себе в ній.

@темы: практика

18:59 

Серед вуглів

У мене нежить. Чи то від алергії на пил, чи то я застудилася.... з цим важко миритися, бо це один із тих станів, коли голова гуде і я хочу загорнутися у м"яке тепле ніщо.....

Завершується триместр і в мене стандартне відчуття, що стихію я так і не відчула, не пропрацювала, хоч я і стількивсього запланувала, але зробити змогла так мало.


З хорошого вогняного:
- я серйозно займаюся танцями в прекрасної Маші з Кетрі для виступу на Казковому Місті. Це етніка, такий собі специфічний трайбл і танок буде з вогнями. Вогонь у кубі.
- я потроху розкачую своє життя зустрічамиз дівчатами, походами на виставки, подорожами і тд. Це хороша противага свідомому запустінню в любовній сфері, бо я знову налажала і тепер знову треба побути максимально самій
- в любовній сфері все потроху влягається в голові і вибудовуються нові алгоритми, які я ще не готова впроваджувати, але вже готова пробувати. Як наприклад ідею великого кола залицяльників поки я не знайду серед них "того самого єдиного, найдостойнішого претендента". Хотілось би.
- творчість намагалася прорватися через мене у світ, але я ліниве створіння і купа заготовок чекають на мою любов та увагу.


Далі буде

@темы: стихия, огонь

22:33 

Буває таке, що просто неможливо позбутися відчуття змарнованого часу, викинутих грошей і змарнованих сил. А все тому, що я дуже не хотіла зупинитися. Все було наче добре, але кілька обломів тупо ламали мені все. А треба було просто лишитися вдома, помалювати. Це 10 мечів. Щоб її. Безпутня спроба зробити все.

Я хочу по суті до доньки та малювати. Все інше - грьобаний сур, те що можна оминути, забити, замінити.А так...
Осад і втома.

Якщо чесно, це почуття провини.Я вчора проговорювала недоліки свого оточення і зрозуміла, що всі ті риси - жіночі риси, які я собі забороняю. Бути слабкою, безвідповідальною, балакучою,гулящою. По суті нічого поганого, а для жінки взагалі добре, якщо не в екзальтації, але і від меду можна сконати.І ось зараз я була марнотратною, безвідповідальною, гулящою, вітрянною, неорганізованою, непрактичною. Біда )
я зі шкіри лізу, щоб бути лапочкою, кращою за "них". В результаті я просто рву собі жили і тихо заздрю тим, хто не париться, бо не відає висот. Вся така в поті, крові та сльозах.

І от що класно: я не хочу жити так. "Як так" поки не ясно, але ясно, що моя шкура хоче злазити, чи я хочу з неї. Ну, я виросла.Те, що вабило і задовольняло мене місяць назад зараз вже не викликає нічого, окрім "що я тут роблю?" і добре, що в менн нема сильних прив'язаностей і майже вільна. Добре.

Ще я якось помітила, що в принципі нейтральні чоловіки конфліктують з особою з минулого. Це як євроремонт у ванній натикається на іржаву протікаючу сантехніку.

22:36 

Тепер я з Кроулі

Мені подарували Таро Тота.
Перші мої відчуття "Це надто круто для мене". Я хотіла колоду Кроулі, я вже півтора роки пускаю на нього слину, а ще більше - просто поглядаю. Щось не пускало мене. Був внутрішній супротив.
Я хотіла його розібрати, але це все було просто думки, поки я не взяла її в руки. Мені якось навіть шкода було її розпаковувати.
От всі інші колоди - просто колоди. Ок, живі. Ок, контактні. Але за цією...
Це немов вихід з печери на край найвищої гори і могти бачити за горизонт. Сумно, але реально мої попередні стосунки з таро - це печера з вогнищем. Хоча, ні. Це була моя затишна печера. Просто тепер я готова до розширення меж сприйняття.
я відчуваю його як моноліт, як скелю, повну таємниць та відкриттів, осяянь та уроків.

Дякую, світе.

@темы: я і таро

12:14 

Привет Футарк

Кто в десятый раз пытается прожить футарк? Я в десятый раз пытаюсь прожить футарк.

Я решила сменить стратегию и начать с конца. Да, это не канонично, но мне надоело снова и снова проходить первые 5.
Если я пропускаю день, то радостно начинаю с начала. Пока я на Ингуз ))

@темы: практика

14:25 

Облегчение

Есть такая замечательная практика "70 фраз прощения". 7 дней под ряд пишешь на некую особу "Я, .......(свое имя), прощаю .....(имя или статус жертвы практики), за то что........" и выписывается все-все. И так 70 раз вручную.
Суть в том, чтобы выписывая негатив на бумагу, избавиться от него. Казалось бы, ну напишу и что изменится? Но это работает, особенно, когда смотришь как все написанное горит.
Сие чудо хорошо пишется на мам, пап, бывших, предателей, на правительство, мир и прочих злюк. Хотя часто на мам и пап достаточно, ведь через них можно прописать всех остальных мужчин и женщин. К примеру "я прощаю маму за то что Таня называла меня козой; за то, что меня мало кто любит", "я прощаю своего отца за то что, Максим изменил мне с Мирой; за то что мне мало платят". Так и количество набирается и веселей.
Сначала кажется "ха! щас я как напишу!" Но, очень скоро список обидок иссякает, а повторятся надоедает, хотя и бывает некий маньячный кайф писать одно и то же несколько раз. А написать от руки нужно 70 фраз. И вот тогда начинает вытягиваться все утаенное и замолчанное, все занозки, которые "та ладно", а на самом деле больно двигаться и что-то делать, и наспех залеченные сердечные раны, шрамы спрятанные под одеждой урашениями и тату, все переломы самолюбия и вывихи картины мира. Выходит "ой!". Выходит то, про что даже не думалось.
И это очень трудно, вспомнить о боли, заявить про потерю и признать, что хотелось иного и хочется иначе. Но это не больнее, чем терпеть и жить под обезбаливающим.
Это очень тяжело и энергозатратно, ведь писать нужно честно и подробно, избегать фраз отрицания и частичек "не" типо: " отец проявлял ко мне ничтожно мало внимания" вместо "не уделял мне внимания", "он поступил подло" вместо "он поступил несправедливо". Это очень выматывает эмоционально, потому что снова "немного там и тогда" и эмоции рвутся наружу.
Но в результате попускает. Стает легче. Когда сжигаешь написанное и встаешь под прохладный душ, когда сделаешь капала пхатти. Попускает.

@темы: работа над собой, писанки

22:45 

Голос крові

Я була на сальса-паті біля Шевченка і тепер знаю, що значить вищати від задоволення.
Ми пішли з подругами і спочатку ми потанцювали з Л для розігріву. Було дуже весело, легко і я відчула, що в мені грає кубинська кров. А тоді я зважилася підійти до чоловіка, який щойно звільнився.
Це було шикарно. Це як плавати, тільки з чоловіком. Я була несама, хтось був зі мною і він пропонував, вів, стримував мене.
Я відчула кайф взаємодії з чоловіком. Який же він був офігезно мужній.
Хочу на сальсу, танцювати.У мене болять ноги, але аж все тіло вібрує від задоволення, кров бурлить.

Ааааааа! Ще один кайф мого нового життя.

----------
Буду писати список таким пунктів перезарядки та спілкування і спланую щось на наступний місяць.

21:00 

Автостоп. Новий рівень

Ем. Я зробила це. Па-па-ба-бам!
Я проїхала стопом з 9-тимісячною донькою.
Подорожувати з дітьми можна, треба і це класно.Так, я розумію, що основна умова подорожі - бути отакою як я повернутою на подорожах. Але насправді пофігу. Діти не привід відмовлятися від того, що любиш. Діти - привід робити це, (добре, якщо разом) і ділитися кайфом та враженнями.

Одже про подорож:
Напевне, моя донька свята, бо вона надто зайнята, щоб капризувати та плакати. Так завжди було в маршрутках та метро. Базові причини плачу (втома, голод, спрага, зубки) нікуди не ділися, але зникла нудьга, а я все переносила легше під димкох ейфорії від пригод. В дорозі вона вела себе радісно, тихо і зацікавлено. А як же стоп з маленькою дитиною? Ну, нас було двоє, я одразу налаштувалася на повільну спокійну дорогу. Так і вийшло. Навіть назад, коли наз взяв в межах Чернігова водій до Києва, ми їхали дуже довго і з паузами.

Напевне основна причина вагань батьків щодо подорожей - це комфорт, який забезпечується масою приладь, без яких дитині ну ніяк (я про це лбов'язково напишу).
Я з самого початку налаштувалася на тісний контакт з дитиною. У нас є каляска, яку юзає мама, а я ношу малу у слінгу. У нас є ліжечко, але ми часто спимо в моєму. Є дитячий стільчик, проте нині я саджаю малу на килим. Ще у нас в
исаджування замість памперсів та підручні предмети впереміш з іграшками для гри. Тому мені вистачило маленького рюкзачка з най-най (змінка для Малої, рушник, косметичка, фотоапарат, перекус, вода, документи, подаруки, карта, блокнот з ручками, пончо, підстилки, зарядки, гостинець і кілька дрібниць). Трохи більше за мою одиночну поклажу. Весь комфорт стврювався походу силою любові та креативу. Для мене і дитини.

Вписувалися ми у чудової дівчини, яка і гуляла нас містом годувала і була сама по собі чудова. На вписці донька теж не додавала клопотів - звичне пильнування за тим, що і як вона робить і люблячий догляд. Мені не вдома якось навіть легше з нею: я тримаю її у фокусі і не парюся. Взагалі.

Коротше: я задоволена, захоплена і мрію про нову подорож.

@темы: автостопне, міста

22:50 

Немного радости о стыдном прошлом

Писала я историю одних своих отношений. Это один из пунктов переосмысления и отпускания прошлого.
Полтора часа, 3 А4 моим мелким-мелким почерком.
Я устала писать поправки в кавычках, устала писать как поступить стоило, как бы поступила женщина, которая себя любит и ценит. В результате вышли три страницы стыда. Да. мне стыдно за то, как я себя вела и как позволяла с собой обходиться, а вела я себя как овца, а со мной соответственно по-скотски обходились.
В принципе и претензий как бы....

Но в конце, когда спина уже просила про постель, мозг завяз, а все внутри смирилось с чувством тотальной лажи меня в этом прошлом, на меня накатило огромное чувство благодарности. За что? Да, есть в этом доля мазохизма: Благодарю за уроки. Но самое главное: БЛАГОДАРЮ, ЧТО МЫ БОЛЬШЕ НЕ ВМЕСТЕ!!!!!
Я реально почти под каждой фразой могла писать - нам не по пути, я ему до одного места (в прямом и переносном смысле), это не отношения, а сексразводка.
Это я понимаю сейчас. За что благодарна бывшему, Шафрановой, Сатье Дас, Рами Блекту и многим другим, кто толкал меня в правильном направлении.

Но реально я благодарна за то, что этот человек был в моей жизни. Главное слово конечно же "был".
Я спинным мозгом понимаю, что человек он неплохой, но как говорит Рами "перестаньте оправдывать других людей". Это было дерьмово и хорошо, что я не там. Как же хорошо, что я не там и, возможно, даже хорошо, что мы не общаемся, хотя я точно знаю, что невидимая связь между нами действует и благо мы двигаемся в одном направлении. Но как хорошо, что не вместе )))))

@темы: работа над собой, писанки, Шафранова

21:25 

Лялечки

Я зробила свою першу ляльку. Це щось вражаюче.
В ній вилізло те, наскільки я не слав"янка по суті своїй і мені вперше це насправді сподобалося. Мені вперше насправді сподобалося, що в мені тече гаряча темна кров. Ну, ок.
Лялька вийшла проста і дуже гарна, динамічна та якась наповнена, струнка і тепла. І я відчула себе маленькою дівчинкою, кружляла з нею кімнатою.

16:13 

Анализ отношений или о пользе головомойки

Да, уже прошел год с тех пор, как я узнала о программе Шафрановой, но только сейчас я доползла до разбора отношений. Сподвигло меня банальное желание счастья и нервный тик от нарочистых повторений одних и тех же сценариев.

Я завела папочку, всех красивенько расписала по пунктикам и понемногу составляю истории отношений. Дописываю, перечитываю, осознаю.

Что же я в процессе поняла?
Что повальный тупняк в одних отношениях рендомом переползал к последующим, часто даже с откровенным палевом. И вся моя проблема была в том, что мне было пофигу на себя и на идею счастья как таковую.
Это такое, свеженькое, на фоне планомерных инсайтов в процессе.

Сделайте это, разберите свои прошлые отношения, чтобы понять себя и перестать убегать.
Спросите меня "Как?" ))))

12:33 

Предлагаю кино-флешмоб

Напишите в комментариях список фильмов, которые вы пересматриваете или хотели бы пересмотреть еще раз и несколько слов о том, чем конкретный фильм зацепил и чем он ценен.

мой ответ


Копируете себе эту запись себе в денев, вместе со своими фильмами, и читаете ответы друзей и подписчиков.

10:01 

Фильмы для перепросмотра

Это знаковые фильмы. Каждый что-то значит для меня, это отдельное состояние, точки на линии моей жизни. С каждым фильмом связаны истории. Это нечто вроде билета назад, но с посланием для саморазвития и движения вперед.
И просто приятное кино )


список

А какие у вас фильмы для перепросмотра?

запись создана: 06.06.2016 в 21:04

20:30 

Висаджування, як стиль життя. Мій досвід

Все почалося з того, як я дізналася, що вагітна і вирішила підготуватися до такої відповідальної місії. Я чула про висаджування, але лише після прочитання книги "Жизнь без подгузника. Естественная гигиена для самых маленьких. Дар нежной мудрости.", висаджування стало одним із обов"язкових пунктів мого майбуьного материнства.
Книга мене надихнула. Найперше мене зацікавив сам підхід до піклування про дитину, його інтуїтивність та акцент на тісній взаємодії дитини та матері.
продовження

@темы: мамське

16:11 

Легкая небезопастность

- Мазги! Мазги!
- ...
- МА-З-ГИИИ!!!
- ...

Есть такая способность "перенимать особности" как у Питера из Героев. Казалось бы "ух ты!". Да, но как и с любой, если не владеешь и не понимаешь, возможны всякие побочки.

Для начала я слабо понимаю механизм передачи: через физический контакт, просто перебывание в поле человека, эмпатические загоны (тоже мне пока малопонятные) или в комбинациях?
Алгоритм передачи: что и почему передается? Какой идет обмен? Что включает и выключает канал передачи?

Просто после общения с людьми я замечаю внезапную способность к таро, эмпатии, работой со снами и проч.
Хотя, возможно они что-то включают во мне мое, но странно, что это всегда основной инструмент человека.

Что же тут такого? Да ничего, кроме возможности эмпатически хапануть суицидальные настроения, пойти гулять в другой мир и застрять, вляпаться в зеркальный сон и прочие ранее неизвестные радости, о которых узнаешь постфактум, если повезет. А так просто огребаешь побочки.
Хорошо, что я не встречала пироманов )) Так вот: были бы у меня в тот момент подключены мозги, я бы не стала перед сном задаваться вопросом о человеке, чей сон я уже раз хапанула не без последствий и периодически отлавливаю его эмоции.

Почему у меня такой заскок с безопастностью? Кто будет ставить защиту, чиститься, закрывать порталы и главное: думать перед?


Видно хорошо мне нужно получить по голове, чтобы перестать ребячничать.

@темы: огненные языки

16:51 

Чернота

Когда я вижу как люди убивают деревья, я плачу. Я давно не плачу по людям, но убитые деревья - для меня это горе.

Хотела услышать свое серце. Вот: вой огненного вихря.
Надо купить керосин

11:25 

план на месяц

Я решила: два притопа, три прихлопа - в моей части миссии нет ничего сложного. Исцыление - это просто, особенно, если знаешь элементарные законы дуальности и фракталов. Написать формулу - 5 минут от силы. Внести в структуру - максимум одна ночь. Есть ряд обходных путей, чтобы принялось и разрослось.
Ресурсно это может съесть у меня неделю, но лучше неделю и выйти сухой из воды, чем завязнуть на годы в преинтереснейшем болоте. И он сможет уйти. Всего за месяц эта фраза изменила вкус, стала сладкой, но послевкусия не разобрать ибо я еще не знаю, хочу ли я, чтобы он остался.Одна ночь на работу и это просто. Сложно - подготовка себя, ведь нужно сделаться ослепительно чистой. От этого зависит и качество работы, и уровень последствий для меня.
Еще одно сложно - оставаться в пассиве и держать дистанцию. Это сложнее всего. Это опасней даже чем отхватить от системы защиты, покалечить или хаотичные мутации. Опаснее для меня, если честно. Сделает ли он свою часть - сейчас не столь важно, хотя я и обязана следить за балансом. Если что можно будет запросить по-человечески конкретные моменты и все )))

02:25 

Ритуал предкам

Прикольно стояти на кухні і виконувати ритуал поклоніння предкам о першій ночі. Прикольно, якщо ти україномовна мулатка кубинського походження, яка читає мантру, виконуючі індійсьй ритуал у варіації на тему пончо по коліно, а минула ритуальна їжа була поклалена під ідоли на Лисій під неоднозначними поглядами віруючих. Хоча нічого в принципі такого ) просто не хотілося пропускати день і я тупо звикла.

Всього 2 тижні з гаком, а я реально звикла до цього відчуття полегшення, спокою та підтримки, яке виникає в процесі та після. Ні з ким я не була така відверта і ніколи не відчувала такого прийняття, хоча на моїй пам'яті практики в рази глибші.
Це така у мене терапія: прибрати на кухні (сподіваюся з часом там буде стабільно чисто, бо це мотивує і взагалі скрізь), обкурити приміщення, прийняти душ, одягтися в гарне світле, створити свій образ всякими жіночими штуками, зварити під мантри 3 жмені каші, поставити на тарілці на стіл поряд з чашкою води і перед фото родичів, запалити свічку і запросити предків їсти-пити-говорити, балакати про своє, подякувавши за всяке-різне і приймати від них сигнали.
І реально попускає. Яку лажу я б не озвучила, благо питань життя і смерті поки нема, завжди виникає відчуття "і це вирішимо, і з цим впораємося".
Це окрім легкого покровительного відчуття рук на плечах і голові, на спині.

Я рада, що почала це робити, навіть якщо не буде особливо сильних змін у житті, самого вже цього ефекту досить, щоб забити на все і, приспівуючи-пританцьовуючи ваяти власне щастя із того, що є.

Шатро

главная