• ↓
  • ↑
  • ⇑
 
Записи с темой: течія (список заголовков)
19:22 

Вне зоны доступа

Ах, злости моей нет на эти руны!
Потеряла телефон. Не столь важен мне сам телефон, сколько симка и номера телефонов. Была тихая мысль переписать все важные номера в блокнот, была вчера, но это же я. Слушать свою интуицию нас грабли не учили и еще сколько времени будут учить. А всё почему? Впадло, видите ли, стало. Теперь наше славное «впадло» не сможет принять важные звонки. Чудно
А руны что? Нормальный вопрос: найдется или нет. А они мне: "военные трофеи возврату и обмену не подлежат". И еще так ехидно "типа ты не хочешь того, что получишь в замен. Плата внесена. Ожидай". Да чтобы вас с вашим колючим язвительным характером. Сама их сделала, вот и наслаждаюсь.

Видимо мироздание решило устроить мне такой чудный квест:
1 - расслабся. Кому нужно - тот свяжется и ничто ему не помешает. Ожидай, как принцесса в замке.
2 - слушай. Кого нужно - найдешь. Разрабатывай навыки поиска и чутья, путехождения и других мирских ништяков. Кто тут ведьма вообще?
3 - да-да-да. Пусть он тебя поищет. Не найдет - не стоит и расстраиваться. Рыцарей нужно гонять, иначе они жиром заплывают.
4 - чистка контактов. Пусть летят в Лету.


________________________
С такими темпами, я вообще забью на телефоны. Удобная штука, но ограничивает )
Будет очень смешно, если «трофей» таки решит вернуться. Вот только я уже не хочу его назад. Наверно заберу реально важные номера и симку, а телефон на отдачу.

PS: как я теперь без будильника с любимой музычкой?)
PS2: А Леха говорил (после двух недель совместного движа эта фраза крепко засела в моем лексиконе), что всё ненужное уходит. Как мой другой телефон, мой блокнотик и куча вещей, которые я не могу найти...

@настроение: АГРР!

@темы: течія

17:05 

Письмо №5. Про любоффф

Християне любят порассказывать, что Бог любит нас.
Звучит, как несусветный бред фанатиков. Мне кажеться, что дело тут лишь в том, что сам образ Вседержателя - это бородатый мужык в белом с бородой. Мне трудно поверить в то, что какой-то мужык на небесах следит за мной каждую минуту и любит меня. Бррр. Аж мурашки по коже. Захотелось оглянуться и убедиться, что никто не глазеет из-за угла.
Что-то не хочется мне такой любви.
Персонализация - это слишком. А вот представить, что весь мир любит меня и заботиться обо мне - попроще. Даже логически можно проследить. Я точно могу.
Все мои пожелания выполняются. Что не попрошу (а делаю я это не особо часто), всё реализуется, стоит тольлко подождать. Мир обо мне всегдапозаботится. Голодна? Вот тебе абрикосовое дерево. Хочешь красивое платье? Вот, покупай. Хочешь пообщаться с кем-то мудрым? Обратись и слушай.

Что-то вечно защищает меня от опасностей. Под поезд не лезу, волков не дразню, в горящие избы не вхожу, но: всегда найдется что-то/кто-то для моей защиты. Чем больше я это замечаю, тем в большей безопасности чувствую себя.

А еще, куча подарков. например: красивый закат. Это чудо не только мне одной но как прекрасно. А еще - способность жить, творить и взаимодействовать. Ничего так презенты ))

@темы: течія

17:58 

Бздик чистоту

Здаэться хтось наклав на мене прибиральне закляття. Тепер я весь час щось прибираю,. Так, спокійно в процесі нормальної діяльносты прибираю всілякі смітинки, розкладаю речі на місця. Непогано, але так дивно

@темы: течія

13:02 

Ескізи нового життя

Ось я у ЛЬвові! Юху. Сама. Є знайомі, але нікого поряд. Це класно.
Я одна проїхала стпом двома фурами за 9 годин і ночувала вже на вписці )))

Що робити і як навіть не цявляю, але я більше не боюся. Навпаки, якось не терпиться ))

Чи знайду я житло до кінця місяця?
На що буду жити?
З ким буду спілкуватися?
Що мені принесе це місто?
В який бік я змінюся?

Купа питань, на які я готова шукати відповіді і в жовтні відповідати.

@темы: течія

14:13 

Від зачину перший крок

Все сплітається, переплітається, затягується, мов петлі хижої голодної змії у вузол, що його навіть і не берися розплітати, немов він спаявся, запікся потом та крів`ю.

Я у Львові. Перший день. До обіду гуляла собі сама, сиділа у шоколадній в інеті, пила чай із джасміном. Тоді пішла до книгарні Є, аби начитатися книг і зробити нові пункти у блокноті, з яких поки виконала лише одне: відвідувати книгарні. Не танцювала вночі, бо живіт стиснуло кам`яною ручищею і скрутило, так, що я востанне розклала карти, взяла викарбовану мені монету з Чайкою, купила трохи харчу, поблукала вулицями і пошуках тієї самої Тесленка, приготувала/поїла і закуталася в усе тепле на гостьовому дивані. А, ще не нукала так багато у відповідь ))

Я спілкувалая на площі з художником, аби мати ще одного знайомого в цьому місті-місці, аби потім отримати дві таблички "Ворожка", аби зустріти викладачку з мого інституту і дізнатися про виступ моїх викладачів. Тоді не витримала задухи від розпилювачів вуличного майстра-художника і перемістилася до їншого фонтану, аби поворожити і поспілкуватися зі старим астрологом, що говоров так тихо-тихо, аби він фотографував мене і тоді ми трохи прогулялися, до того як я подивилася кінець тієї самої вистави Сокіл. Далі я бачила як той самий художник, що зайняв "мій" стовп шикарно вправляється з балончиками, шпателями і які шедеври у нього виходять (навіть подумала собі назаробити на його роботу). Тоді я посиділа ще трохи під новим ліхтарним стовпом аби поворожити чудовій дівчиніна троьх чоловіків і чути, як вона сіється з мого виразу обличчя, коли я відкривала карти на її претендентів. Потім говорила з чоловіком, що не вірив картам, а лише власній силі людини і запрошував пожити в нього, якщо не буде де. А я нічого не відповіла, бо карти казали не надто спішити і не казати ні, і не казати так, пофліртувати зі світом. Ворожила характернику та його знайомій щоб отриати монету закарбовану на бажання. Тоді таки потяглася на вписку, аби у кінці кінці влягтися друкувати враження із чашкю солодкого вистиглого каркаде з корицею.
---від 30/08/2014---

@темы: течія

14:22 

Четвертий день

Я у Львові четвертий день і досі не знайшла квартиру на зйом. Що мене утримує, я не розумію, наче все вже вирішено і розставлені всі крапки над "і". Дратує. А дратує саме те, що в мене чітке ясне відчуття, що я за крок від того, що кружляю навколо місця, що мене нетерпляче очікує. Ще замахав побут, його низький рівень. Я надто звикла до комфорту, хочу навчитися жити в порядку і чистоті. А ще - купа речей, які я так хочу робити, але не можу через відсутність свого кутка. Я навіть позайматия картами вечорами як слід не можу - все на колінках і почитати з ноута нормально не виходить. Бісить. Вдома у мене всі умови, але додому я не вернуся бо мені протрібне моєі тільки моє житло хоч на кілька місяців, а у Львові рента дешевша ))
І все таке і все таке.
Це про не дуже приємне.
А насправді - я дуже вдячна за дах над головою і місце для речей і ночлігу, за плиту, на якіц я можу готувати гаряченьке і близький базар з овочами-фруктами. За те що в мене є повільний ранок, під час якого я спокійно снідаю з книжкою у внутрішньому дворику. Ще за те, що я можу спокійно повертатися на вписку тоді, коли виходить і, якщо нікого вдома, я знаю, де ключ сховано для мене. Це класно, ідеально, як тимчасове місце.


А Львів- це люди. Кожне місто - це люди. Хоч я і приїхала для того, щоб усамітнитися і жити в порожній квартирі, але це ніяк не змінить мою жагу до спілкування, поки не знайду ту саму квартирку (а тут без людей ніяк) і поки погода дозволяє сидіти біля фонтану та ворожити.
Вчора познайомилася з милими першокурсницями. Ворожила їм і ми розговорилися. Я пообіцяла допомогти розібратися з собою, а мені - поспитати про квартиру. Класненько. А троє студенток розплатитися бусинкою, двома кавовими стіками та фенечкою - вийшло приємніше, аніж грошима, ообливо від їхньої радості тому, що вони можуть дозволити собі щось і без грошей ))) Мене обіцяли навідувати і підгодовувати. Хіба не прекрасно?))

Але не тільки добре буває.
Позавчора попалися дві жінки. Я одразу почула, що щось там не те. Вони ніби хижі рибини кружляли довкола, поки я ворожила іншим, а тоді перша підійшла і почала ставити контрольні питання. Одразу попросила піти. Друга виявилася досвідченою і бувалою. Я зразу відмовилася приймати гроші. Знаю я таку фішку і приймаю наперед лише від легких людей. Ця була не така. Вона пресувала мене питаннями, на які знала відповіді і всеж допресувалася до діагностики. Добре, що я в томк не дуже сведуща. Я розклала карти, але це було не те, що вона хотіла почути. Ні? Я демонстративно згорнула поле. Бувала жінка зрозуміла, що поживитися я їй не дам і наостанок кинула, що вона пережила клінічну смерть і багато побачила, а я - дурю людей і їй за мене образливо. От жеж лихо ходяче, вона мене таки зачепила. І нехай - маю стимул розвиватися.

Дні проходять довгі, мов тижні.
Я подумую назбиати на заміну Галі, якийсь маленький легенький нетбук, бо ноут вже не той і його б поставити в якомусь місці і не тягати туди-сюди, але як буде - не знаю.

Не танцюю, не займаюся поями, не малюю, не граю, тільки ворожу, читаю, гуляю, спілкуюся, але я відчуваю, як починаю загинатися в усьому цьому очікуванні. Те, заради чого я сюди приїхала, те, заради чого я чекаю.

Я люблю Львів, але він немов випробовує мене, як непоступливий коханець. Хіба він думає, що я надто горда, щоб розвернутися і поїхати до Києва? Так надто горда, а ще надто горда, щоб терпіти немилість надто довго. Хоча, я обманюю себе: Вітер збирається до Львову, Драко розглядає варіант приєднатися до мене. Я не можу відступати, та й куди мені відступати? Я пообіцяла собі не повертатися жити додому, я хотіла жити у Львові. За мрії та прийняті рішення треба боротися і не відступат перед труднощами хоч би як рвався терпець і умови здавалия нестрпними.

Навіть цікаво, до чого дійдуть наші стоунки з Левом. Поки я не надто вдоволенна. Розбещенне дівчисько )

--- від 2/09/2014---

@темы: течія

14:40 

Вчора - на диво хороший день, як не крути. Виявилося, багато де, прямо у центрі зацікавлені у кухарях і Ладо може приїхати працювати до Львову, якщо надумає... Якщо надумає. Я так довго не думала про нього, ми зідзвонювалися, розмовляли, але я не думала про нього, полишила думки про нього, про нас там, у Києві, у маршрутці, де ми востанне поцілувалися перед тим, як він вискочив на зупинку, полишивши мене з майже непідйомним, для тендітної дівчини рюкзаком. І п`ять днів не думала, бо ми вирішили бути окремо і пожити своїм життям, а тут... Поки тільки варіанти, тільки можливості, але мені спекотно тільки від того, що я пишу про це. Ах! - все що я можу ясного на це сказати.

А ще до Львову може приїхати Вітер зі своїми чоловіками. Юху! Оце буде весело знову її, їх побачити. разом дуріти, разом ворожити, практикувати і давати одна одній чарівних пенделів. Мир-мир.

Вчора крутила пої, малювала. Вже щось. Сьогодні трохи пойожилася. Всього потроху, але, здається я нарешті адаптуюся та повертаюся. В будь-якому разі мене більше нічого не непражує і настрій повзе догори. В мене є перспективи. Я навіть подумую вмовити Бороду мені здавати його квартирку, якщо він таки надумає їхати на Шипіт жити, але при умові, що я матиму право привести все до ладу і не буде хламу та його речей в таких катастрофічних кількотях. Звичайно я надто сувора і перфекціоніст, але в цій ситуації всі можуть бути у виграші: я з житлом у ЛЬвові, об яке я «начухаю» руки, а він - з коштами для життя на місці його мрії.

Ще я маю почати танцювати, термінво і грати. Це один з показників мого задоволення життям. Все інше можна заміщати і чередувати, але танці та музика - чіткий показник мого щастя. Це з крові. Якщо я не роблю цього, значить марную свою кров. Навіть звучить страшно та безнадійно.

@темы: течія

14:47 

Вчора - на диво хороший день, як не крути. Виявилося, багато де, прямо у центрі зацікавлені у кухарях і Ладо може приїхати працювати до Львову, якщо надумає... Якщо надумає. Я так довго не думала про нього, ми зідзвонювалися, розмовляли, але я не думала про нього, полишила думки про нього, про нас там, у Києві, у маршрутці, де ми востанне поцілувалися перед тим, як він вискочив на зупинку, полишивши мене з майже непідйомним, для тендітної дівчини рюкзаком. І п`ять днів не думала, бо ми вирішили бути окремо і пожити своїм життям, а тут... Поки тільки варіанти, тільки можливості, але мені спекотно тільки від того, що я пишу про це. Ах! - все що я можу ясного на це сказати.

А ще до Львову може приїхати Вітер зі своїми чоловіками. Юху! Оце буде весело знову її, їх побачити. разом дуріти, разом ворожити, практикувати і давати одна одній чарівних пенделів. Мир-мир.

Вчора крутила пої, малювала. Вже щось. Сьогодні трохи пойожилася. Всього потроху, але, здається я нарешті адаптуюся та повертаюся. В будь-якому разі мене більше нічого не непражує і настрій повзе догори. В мене є перспективи. Я навіть подумую вмовити Бороду мені здавати його квартирку, якщо він таки надумає їхати на Шипіт жити, але при умові, що я матиму право привести все до ладу і не буде хламу та його речей в таких катастрофічних кількотях. Звичайно я надто сувора і перфекціоніст, але в цій ситуації всі можуть бути у виграші: я з житлом у ЛЬвові, об яке я «начухаю» руки, а він - з коштами для життя на місці його мрії.

Ще я маю почати танцювати, термінво і грати. Це один з показників мого задоволення життям. Все інше можна заміщати і чередувати, але танці та музика - чіткий показник мого щастя. Це з крові. Якщо я не роблю цього, значить марную свою кров. Навіть звучить страшно та безнадійно.

@темы: течія

01:24 

Перші відповіді

Я позувала починаючій художниці. Побачивши перший етап роботи, я дуже здивувалася: викапана бабуся. Не викапана і, на щастя, ще на цьому світі моя бабуся.
Так просидівши не першу хвилину, я зрозуміла, що маю спокутувати, сплатити та завершити зроблене двума жінками по маминій лінії. Ц е для початку: бабцці та прабабці. Навіть уявлення не маю, що і як робити, але від повідь прийшла що не на є ясна та чітка (пояснення повідомлення Асхат).

От тільки чи не почнуть ті всі залицяльники, що в`ються вколо мене повсякчас, кликати мене заміж? Хоча, може і витися перестануть, а покличе той самий...

А я тільки думала про те, щоб послати стосунки до стобіса... Хоча, всі мої "не знаю", "нащо воно мені/тобі?", " і так все добре" зупинити можуть лише тих, кому я не відкрила своїх карт. Інші ж можуть тупити )
Поки кличуть тільки п`яні незнайомці.

@темы: течія

01:56 

Як я живу у Львові

Прекрасно. У мене чудова величезна кімната, де широкий лежак з купою великих подушок, де зручне крісло при вікні, де камін на холод, де місця хоч танцюй, де інтернет, де крихітна кухня з усім необхідним, де ми облаштовуємо місце для ідальні та вписок, де ванна з автономною гарячою водою, де гвинтові сходи до самого даху, де дворик з садом, де балкончик для споглядання місяця, де тихо, де чудові сусіди, де так...
Я навіть не мріяла про таке.
Не питайте, скільки мені це коштує.

Я думаю знайти роботу. Щось не надто затратне, щоб набратися нових навичок і приємно проводити час, мати стабільну копійку, якщо всі інші варіанти відваляться, або буде тимчасове затищя. Я ненавиджу затищя. Думаю перейти на десятиденний робочій день з одним вихідним. Може проканає... )
За той час, що я у Львові (13 днів), я не ворожила лише кілька днів, і то: 1 вихідний, 1 - непогода, ще день-два наче не пішло.

Ще мене приємно порадувала фраза "Я хочу носити гроші в дім". Якось так, мі-мі-мі. Ще мене намовляють більше відпочівати. Щоб це могло означати?

Ще я встигла багато з ким познайомитися. Усміхаюся, киваю, вітаюся. Таке враження, ніби знаю півміста.

От сиджу, думаю чим зайнятися в понеділок, бо і так ясно, чим я займатимуся від завтра до неділі )) В`язати шкарпеточки? Готувати сидр та печівко? Просто гуляти містом? Ех. "Чем бы ты занималась, если бы не нужно было зарабатывать деньги?" - запит брата майже рік назад. Я б гуляла вулицями, читала книжки, ворожила, спілкувалася з однодумцями, малювала та грала на дарбуці. Єдина моя проблема - дарбука. Ніяк не можу роздобути власну (яка шикарна відмовка, правда?)

Я не хочу думати про те, що завтра, потім. Знаю, що впораюся, знаю, що це місто добре до мене, знаю, що знайдуться ті, що допоможуть просто так, знаю, шо все проходить.

Ну, я живу у Львові і я люблю Львів ))

@темы: течія

02:24 

Як я живу у Львові

Прекрасно. У мене чудова величезна кімната, де широкий лежак з купою великих подушок, де зручне крісло при вікні, де камін на холод, де місця хоч танцюй, де інтернет, де крихітна кухня з усім необхідним, де ми облаштовуємо місце для ідальні та вписок, де ванна з автономною гарячою водою, де гвинтові сходи до самого даху, де дворик з садом, де балкончик для споглядання місяця, де тихо, де чудові сусіди, де так...
Я навіть не мріяла про таке.
Не питайте, скільки мені це коштує.

Я думаю знайти роботу. Щось не надто затратне, щоб набратися нових навичок і приємно проводити час, мати стабільну копійку, якщо всі інші варіанти відваляться, або буде тимчасове затищя. Я ненавиджу затищя. Думаю перейти на десятиденний робочій день з одним вихідним. Може проканає... )
За той час, що я у Львові (13 днів), я не ворожила лише кілька днів, і то: 1 вихідний, 1 - непогода, ще день-два наче не пішло.

Ще мене приємно порадувала фраза "Я хочу носити гроші в дім". Якось так, мі-мі-мі. Ще мене намовляють більше відпочівати. Щоб це могло означати?

Ще я встигла багато з ким познайомитися. Усміхаюся, киваю, вітаюся. Таке враження, ніби знаю півміста.

От сиджу, думаю чим зайнятися в понеділок, бо і так ясно, чим я займатимуся від завтра до неділі )) В`язати шкарпеточки? Готувати сидр та печівко? Просто гуляти містом? Ех. "Чем бы ты занималась, если бы не нужно было зарабатывать деньги?" - запит брата майже рік назад. Я б гуляла вулицями, читала книжки, ворожила, спілкувалася з однодумцями, малювала та грала на дарбуці. Єдина моя проблема - дарбука. Ніяк не можу роздобути власну (яка шикарна відмовка, правда?)

Я не хочу думати про те, що завтра, потім. Знаю, що впораюся, знаю, що це місто добре до мене, знаю, що знайдуться ті, що допоможуть просто так, знаю, шо все проходить.

Ну, я живу у Львові і я люблю Львів ))

@темы: течія

14:20 

49 днів

Гм. З роботою ніяк. Не пам`ятаю, коли востанне виходила ворожити. Тож гроші потрху тануть.
В четвер дозволила собі думку про те, щоб піти на роботу офіціанткою. Як результат не могла знайти паспорт. Отака ня-ня-ня. Оддумалася - знайшовся. Де шукати роботу розум не підсказує.
А з Макочі мене попросили. Не знаю, чого. Я стільки б могла там зробити і всі це знають, але, певно, комусь зміни не вигідні.
Подзвонив клієнт (ЮХУХУ!!!!!) і спитав, чи мона на консультацію, але ж він питався про сеанс не на вулиці. Що мені робити, не знаю. Може таки орендувати приміщення? Створити свій салон.... «Чарівний сад»....

Займаюся таки фаєр-шоу. Тепер маю віяла, класні легенькі віяла. Ще з Машею можна бути разом тренуватися ))

@темы: течія

11:30 

Про моє буття і трохи про моє життя

Живу я в чудовому місті Львів. Це ідеальне місто для мене, мені в ньому добре та затишно. Проте, маю заізнатися, я не надто використовувала можливості цього чудового місця. Вже другий місяць не виходжу з київських звичок триматися свого куточка. Де божевільні вписки та гулянки? Де вони? таке враження, ніби я постаріла )) Тут стільки всього можна, а я тримаюся теплого кубла. Пфффф! Запланую змінити це )))
Львів прекрасний. Я не можу описати цього. Це, коли сидиш в парку на лавці та тренуєшся на дарбуці, всі перехожі входять у твій ритм, або вносять щось своє в нього і схвально усміхаються. В інших містах не так. У Києві не так, там всі більше бігають, меньше помічають, менше взаємодіять, більше зайняті собою, відмінність невелика, але приємно помітна.

Порівняно з Києвом, його повітрям, настроєм, ритмом я люблю Львів ще більше і до Києва поїду тільки через «якщо дуже треба». Київ лишається в моєму серці, але з любов`ю до Львову нема і сенсу змагатися )))

Квартирка біля парку Франка. Вікно моєї кімнати виходить у внутрішній дворик, patio de luces. На ньому досы нема штор і це моє упущення, хоча я не надто переймаюся переодягаючися. В кімнаті стоїть шатро. Це так по циганськи: жовте крихітне шатро на самим ліжком. Я все життя мріяла про таку тканинну конструкцію для сну і це виявило чудовим способом ізолюватися від стороннього світу.
Поряд - тумба для одягу, а на підлозі килим, на якому тепло та зручно тренуватися з інструментами. Мені лише бракує коло ліжка лампи, аби читати щось.
Біля вікна крісло та столик, може з нього зробити нарешті вівтар?)
Власне, тут і спальня, і кабінет, і ритм зал. На такій площі можна собі дозвлити і більше, бракує тільки освтлення. Скоро організується опалення і кімната стане ідеальною-ідеальною.

Мені напряжно жити з кимось іще, особливо з людьми не особливо охайними. Цю якість мені важко прийняти, вона не вкладається мені в голові, але це хороший урок. Іноді мен доводиться стримуватися, аби не почати прибирати в їхній прохідній кімнаті, бо важко навіть проходити повз звалище всього-всього. (Хух. Пункт для роботи над собою)

Щодо життя: що наповнює мене?
- Гуляти Львовом саме задоволення. Вночі чи вдень, в сонячну, чи дощову погоду, але обов`язково самій, один на один з містом, аби ніхто не перетягувавв на себе мою увагу. Поки тільки одній людині це вдавалося.
- Робити Ловці снів. Не знаю, що в тому такого, але мене захоплює як процесс, так і результат. Я не знаю, чи купить їх у мене хтось, чи просто роздарую, але у мене до них прокидається пристрасть. Я не хочу робити їх вичурними та штучними, якимим повниться ринок. Вони не ідеально круглі, часто асиметричні, але мені важко від них відірвати око, важко не торкнутися рукою. Лоза з парків, муліне, іноді звичайне голубине пір`я. Будуть бусинки та камінці, будуть пір`їнки, але мені імпонує простота та дикість, справжність. Мої ловчики будуть ловити та насилати сни живі та глибокі, з самого єства людини. А холені цяцьки можна купити в спеціальних магазинах сувенірів.
- Взагалі займатися рукоділлям. Я зв`язала першу шкарпеточку. Це зайняло місяць кидань і повернень, перев`язок, але я таки зробила цю м`яку, зелену, теплу штуковину без пальців. Треба вчитися робити це все швидче. Може вийде шкарпеточку за вечір )))
- Тренуватися з поями та віялами. Нехай я роблю це не так регулярно, як слід, але ж роблю. Мені подобається процес, без вогню, самим повітрям, там де окрім рук танцює і все тіло. Я вчуся і горю цим.темпами вправності не досягнути. Але коли я розігріваюся стає так... Я це люблю.
- Дарбука. Я мало її беру до рук. Я її боюся. Кумедно: боюся, бо не дуже вправна з нею, але з такими
- Читати. Іноді це буває складно, сісти та прочитати ще главу, чи додо кінця, але наразі я читаю не для задоволення, а для загального розвитку. Окрім того - поезія та Кастанеда.
- Спілкування. Його. насправді, замало. Мені бракує подруг, бракує товаришок, бракує тих, у кого я могла б повчитися, чи просто побазікати ні про що. Бракує.
- Вчит інших. Це взагалі моя пристрасть, моя жага, моя натура, моя.... Що тут скажеш. Цього теж бракує, але...

Я багато чого планую, багато хочу і помалу втілюю це в своє життя-буття ))

@темы: течія

01:06 

Жити самій

О, Селено! Як же мене все дістало.

Дістали стосунки, чесно дістали. Що мені зробити, щоб мене не намагалися пригріти чоловіки? У монатир я не піду, щодо зовнішності та поведінки, то завжди знайдеться охочий навіть на мої спроби бути асексуальною та хлодною. Боюся, декого це навіть більше заінтригує.

В моєму житті нема музики, нема ритму, нема танцю. Дякую за контактну імпровізацію, але це так рідко, так мало і так... обмежено. В моєму житті нема смаку. Я так мало ворожу. Майже не відкриваю карт для інших, так, досліджую.
Все стало обмежено і затинуто в рамки квартири. Я тиждень не виходила з дому. Може не по факту, але за відчуттями мене не було з півмісяця. Читала, дивилася кіно, читала.
Все якось зблякло. Де рух? де та непевність молодості? де азарт? де пристрасть? де легкість?
Так завжди у мене, коли є стосунки, коли хтось намагається зайняти весь мій світ, або дати мені щось краще, чого я заслуговую.

Мені було добре в той період, коли в мене не було нікого, мені легко дихалося, мені було просто. Все рухалося, все розвивалося, все перетікало, я змінювалася, я працювала над собою, я жила. Єдине, що мене харило - відсутність власного кутка. Все. Було часом сумно, що я сама, але це лише через нерозуміння своїх невдач. Якби ж я насправді хотіла стосунків, якби ж то.

Чому я не можу просто пожити сама? Чому? Я хочу цього з 10-ти років і досі провал.

@темы: течія

17:14 

Куди несе?

Досі не зрозуміло, що зі мною відбувається, але я майже виспана, повна сил, ідей та позитивних емоцій.
Тому, що я змінила режим сну? Тому, що я майже нічого не хочу їсти і ходжу напівголодна? Щось тихенько змінюється в моєму тілі о_0? Діють якісь раніше зроблені магічні паси?
Я не знаю, але мені кайфово і я готова робити ще, більше, інакше, краще, помилятися, жити, пізнавати.
_______

Щось точно відбувається
_______
А ще вітер, здається південний (він завжди дуже ніжний до мене і солодкуватий), нашепотів, що зміни вже мчать до мене і це буде щось.
Це вже вдруге мені обіцяють зміни за останні дні. Це точно має бути щось. Аби ж мене це не надто перековбасило )))

@темы: течія

17:45 

Пастка непорочності


Очищення від сексуальних стосунків - напевно найнеекологічніше з того, що я колись робила. далі
_______________

Очищение сексуальных связей - наверно самое неэкологичное из того, что я когда-то делала. еще

@темы: течія

21:37 

21 тиждень. Блаженство

О, мій животик.

Важко вставати, вірніше навіть незвично, бо прес більше мені не належить.
Сильно не розганяюся, бо після розгону я незмінно впадаю в сплячку після дня в дорозі (хоч і в дорозі я сплю). І, здається, мені час вводити денний сон в свій режим.
Оновлення раціону: я ще до усвідомлення вагітності підсіла на цикорій з молоком та омлети/яєчні. Часом кортить якоїсь кисломолочки, або сиру. Рисова каша здатна замінити ситну їжу, коли нічого їсти не хочеться та солодощі.
Відкриття останнього часу: свіжомороженний горошок - не дуже дорого, дуже смачноі дуже корисно; курага; свіжа кропива - це так смачно, гемоглобіново, вітамінно, кальційно і треба ошпарювати, точно ошпарювати, тоді смаааачно і нічого не пожалить.

Пішло молозиво.

От тільки ясна кровоточать досі.... Не так сильно, як раніше (терапія допомагає), але ж...

Мене підтримує стільки людей... Це так приємно, таке собі нагадування про те, що дитина - це благословіння )))
Реально почуваюся блаженно. Мур.
Нехай я досі в Ірпені, але вже післязавтра можу бути в Полтаві. 7-го Ната покликала до Білорусі. Ще треба б заїхати до ЛЬвову )

Ах! Тут ще робота накльовується ) Що вийде?) Навіть як не вийде, це була чітка відповідь на мій запит про шлях.

@темы: течія

00:22 

Ух!

Я повернулася з Овручського кряжу.
Прекрасно. Повернення було дуже важким.

Саме перебування було прекрасным.
Природа - чудо. Я бачила живих воронів. Вони такі великі, такі чорні. Розмах крила як у лелеки і кричать вони так..
Знайшла зозулине перо. Їла суницю. Прокидалася зі світанком. Слухала вітер. Грала на барабані і ніжилася біля багаття.
Люди - чудо. Я - няшечка. Хіромантія - нямка.
Кілька днів без напрягів та зайвого, так далеко від міста. Чисте повітря, чиста вода, їжа приготована на живому вогні.
Багато роздумів, відкриттів, чуттів. Жива практика.

@темы: течія

23:45 

Переоцінка

Хм-хм-хм. Подивилася з мамою розважальну програму про те, як три дівчини шукають собі пару. Здавалось би, вбиті кілька годин. Замість того, щоб попрактикувати, заробити грощі, щось зробити та щось нове вивчити. Не. Я класно провела з мамою час, ми посперечалися, пообговорювали і я замислилася над тим, що:
1 - як би багато не казала про майбутню перспективу, від можливостей нових стосунків я таки морожуся;
2 - я таки зашорилася: є багато цікавих чоловіків та привабливих особистостей за межами шаблонів віку та інтересів;
3 - треба б на побачення.

Можна привести массу причин, чому мені нічого не світить, але є ідеальний контраргумент "і що?".
________________

Просто вечір відкриттів. перший вечір знову в стихії води і.....

Почитала про кармічні зв`язки. Заплакала. На диво змогла триматися на хвилі емоції: не тонути в ній і не душити в собі, а тримати свідомість диханням, дозволяючи собі переживати все-все. У мене виробляється баланс розум-емоції
Подумала про стосунки з Олексієм. Не все пройдено, не все прожито та вирішено, але... я все робила правильно. Дуже дивне відчуття: я все робила правильно. У відповідь якесь ворушіння за спиною та тепло в плечових суглобах.
Написала йому, що "Відчуваю, що ми не до кінця чесні між собою. Що ми ще можемо дати?" Я не розумію цих фраз, не розумію, але знаю, що ми можемо бути вільні одне від одного.

Дивно, але все моє правильно стосувалося всих моїх стосунків. Якось стало легко, немов я простила собі, дозволила жити та діяти далі. На макове зерня, але це вже отвір для Сонця.
______________

Що ще?)))
Знайшла у вк Леночку ))
__________
2 година ночі. Стихія води, роботун. Ще стільки всього незроблено.... Чаю мені і хлібчика.

@темы: течія

20:18 

СПРАГА

АААААА! Тільки зараз до мене дійшло, що мене постійно мучить спрага. Не, нехороші аналізи, жор ягід та катастрофічно суха шкіра, вічно потріскані губи - нам ні про що не казали. Навіть вже мама казала, що я повинна більше пити - мороз. Не йде налаштування на воду - мороз.
Випила дві чашки води, хочеться ще, але треба поступово підвищувати дозу.

Ар! Зараз така спека, мені пити треба за двох і більше взаємодіяти з водою.
Що ж, основний пункт на цей місяць: ПИТИ. Щось мені підказує, що половина проблем швиденько відваляться самі собою за скляночками води )))

@темы: течія

Шатро

главная