Заходи путник, сядь у огня, выпей чашку горячего чаю.
Расскажи где бывал, что видал и как ты у нас оказался.

Если хочешь, спроси, Если хочешь, давай помолчим
И послушаем, как шепчет ветер, пусть расскажет куда нас зовет неизвестная древняя сила.

Ведь ты здесь не случайно. Не случайно тут стал мой шатер.

Может что-то волнует, иль что-то болит? Нет? Ну, что же, давай веселиться!
Покажи, как на праздник танцуют у вас, как поют, как умеют кружиться.



О моих услугах
URL
  • ↓
  • ↑
  • ⇑
 
16:35 

Дещо на майбутню практику Землі

Тотоха
Гора Тотоха, що знаходиться неподалік села Медвин Богуславського району Київської області, вважається енергетичним центром України.
три активні точки, що утворюють трикутник, усередині якого людина відчуває себе захищеною від будь-якої негативної енергетики. Вважається, що навіть проста прогулянка по горі відновлює ауру людини, зцілює людей від різних захворювань, викликає прилив сил і відкриває чудодійні здібності — наприклад, дар передбачення.

ітд

@темы: практика

22:32 

Стихія вогню. Підсумки

Підійшов до кінця триместр Вогню. Це було цікаво, але мало. Мало практики, мало конкретних дій, мало вогню, мало вогняної мене. Здавалося, що з вогнем я на короткій нозі, але купа часу пішла на спроби пробудити вогонь, знайти його.
Іноді він був такий близький, такий явний, але в основному - не було нічого.
Я однозначно щось впустила.Так цікаво: вже вдруге перед Переходом мене перенаправляють на іншу стихію. Так вже було з Водою, коли я подумувала про Вогонь на весну. Тепер мені майже категорично вказали на проблеми із Землею. Це навіть добре, бо Повітря грозилося мене вбити (фігурально, можливо), а попрацювати з плодородною прогрітою Землею все ж краще, ніж із зимно-мокрою.

Сподіваюся, цього разу мені вдасться попрацювать зі стихією в повній мірі і знайти себе в ній.

@темы: практика

10:01 

Фильмы для перепросмотра

Это знаковые фильмы. Каждый что-то значит для меня, это отдельное состояние, точки на линии моей жизни. С каждым фильмом связаны истории. Это нечто вроде билета назад, но с посланием для саморазвития и движения вперед.
И просто приятное кино )


список

А какие у вас фильмы для перепросмотра?

запись создана: 06.06.2016 в 21:04

02:25 

Ритуал предкам

Прикольно стояти на кухні і виконувати ритуал поклоніння предкам о першій ночі. Прикольно, якщо ти україномовна мулатка кубинського походження, яка читає мантру, виконуючі індійсьй ритуал у варіації на тему пончо по коліно, а минула ритуальна їжа була поклалена під ідоли на Лисій під неоднозначними поглядами віруючих. Хоча нічого в принципі такого ) просто не хотілося пропускати день і я тупо звикла.

Всього 2 тижні з гаком, а я реально звикла до цього відчуття полегшення, спокою та підтримки, яке виникає в процесі та після. Ні з ким я не була така відверта і ніколи не відчувала такого прийняття, хоча на моїй пам'яті практики в рази глибші.
Це така у мене терапія: прибрати на кухні (сподіваюся з часом там буде стабільно чисто, бо це мотивує і взагалі скрізь), обкурити приміщення, прийняти душ, одягтися в гарне світле, створити свій образ всякими жіночими штуками, зварити під мантри 3 жмені каші, поставити на тарілці на стіл поряд з чашкою води і перед фото родичів, запалити свічку і запросити предків їсти-пити-говорити, балакати про своє, подякувавши за всяке-різне і приймати від них сигнали.
І реально попускає. Яку лажу я б не озвучила, благо питань життя і смерті поки нема, завжди виникає відчуття "і це вирішимо, і з цим впораємося".
Це окрім легкого покровительного відчуття рук на плечах і голові, на спині.

Я рада, що почала це робити, навіть якщо не буде особливо сильних змін у житті, самого вже цього ефекту досить, щоб забити на все і, приспівуючи-пританцьовуючи ваяти власне щастя із того, що є.

13:08 

Практика стихій. Другий захід.

Пффффф....
Дуже важко. Після 40-денного марафону я вирішила відпочіти трошки і це трошки вже перевалило за два тижні. Соромно. Я збиралася пожити, а виявилося, що жити я і не вмію.....
Одначе мозок ввімкнувся, особливо після усвідомлення факту зміни сезонів. І от усвідомила, стала наздоганяти, перейшла у Землю, так і не пізнавши повітря і мене почало кидати з усвідомлення в усвідомлення, без запитів та очікувань.
Шкода, що Повітря пройшло повз мене.....
А зараз я наче вже у Землі, але різниці не відчуваю. Може це тому, що більшість з того, що я робила з часу марафону - було таким, якраз таким земним. І що цікаво: здається я несвідомо давно вже у стихії Землі, ще з Самайну. Бо реально стала займатися таким земним і купа медитативних практик якраз як для зими. Бо, власне, для мене зима - пора досить динамічна.

Щож....



Досить сумніватися, лінива попко. Гайда бити рекорди!

_____
Сподіваюся, я від цього всього не загнуся )))

@темы: практика стихій

13:22 

Пусть полежит тут

В ходе подготовки к Йолю отрыты расклады, которые я радостно сделаю сама себе и всем желающим )
раскладики

15:16 

Незабудка

Хм. Незабудку використовують для укр

________________

Хм. Незабудку используют для ру

@темы: практика

11:33 

Проклятье

- Принцесса! Прин-цес-саааа! - заорали под окнами. - Прекрасная принцесса здесь живет?
Она раздраженно вздохнула и высунулась из окна:
- Чего тебе?!
Внизу стоял принц. Обыкновенный прекрасный принц, конь в комплекте.
Принц задрал голову:
- Принцесса, говорю, здесь живет?
Она поморщилась и заорала в ответ:
- Нет ее! Гуляет во полях, да во лесах, цветы собирает. Завтра приходи!
Принц внимательно посмотрел наверх, потом вытащил кусок пергамента и сравнил рисунок с белобрысой головой, которая сейчас торчала из окна:
- Я тебя узнал! Ты же принцесса, зачем обманываешь?!
Принцесса сняла платок, устало потерла лоб:
- Не уйдешь, значит?
Принц упрямо мотнул головой:
- Я жениться приехал! Открывай!
- Ну, раз жениться - то поднимайся. Щеколду чуть на себя потяни, и только потом только вверх- заедает она. - объяснила принцесса и скрылась в окне.
Принц спешился, аккуратно привязал коня, нсколько мгновений поборолся с непокорной щеколдой - и в конце концов оказался в светлой, просторной комнате.
У окна сидела принцесса и что-то мастерила из полена.
Как только принц появился, девушка подняла на него глаза и задумчиво спросила:
- У тебя стамески нет?
Принц немного опешил, потому что у него были с собой каменья драгоценные, ткани бархатные и нити жемчужные.
А стамески не было.
- Ну нет, так нет. - кивнула принцесса. - Жениться, значит?
Принц откашлялся:
- Прекрасная принцесса, вести о вашей красоте и доброте дошли до нашего королевства. И решил я, что вы должны быть моей женой!
- Прекрасный принц, я тебя вижу первый раз в жизни и вести о тебе никак не дошли до моего королевства! - съязвила принцесса. - Я не могу сейчас замуж! У меня скоро сплав по высокогорной реке- мне надо готовиться! И поход на байдарках! И, вот - конкурс резьбы по дереву еще, а стамеску папенька с собой увез!
Принц совсем растерялся. Он представлял себе все это несколько иначе.
Совсем по-другому, если быть откровенным.
В его мечтах, прекрасная принцесса бросалась к нему в объятья и, сияя улыбкой, благодарила его за каменья, ткани и нити, которые он привез ей в подарок!
А вовсе не требовала стамеску, и уж точно не перечисляла какие-то дикие способы времяпрепровождения!
Принц был в ужасе и думал, как теперь объяснить отцу, почему он вернулся без невесты.
Ну не говорить же правду, в самом деле!
Принцесса смотрела на все эти мытарства и думала, что ей опять попадет от папеньки.
Потому что папенька каждый раз ругался и сетовал, что ей надо было родиться мальчиком, а то и вовсе в какой-нибудь другой королевской семье!
- Может быть, скажем, что я влюблена в кого-то другого? - неуверенно предложила она.
Принц пожал плечами:
- Глупости какие! Влюблена, скажи пожалйста! Нет, когда дело касается политики двух королевств - тут не до любви! Да и батюшка не поверит. В меня все всегда влюбляются с первого взгляда, понимаешь?
Принцесса окинула его внимательным взглядом и кивнула:
- Ну да, ты симпатичный. Но у меня сплав! И байдарки!
- И резьба по дереву! - развеселился принц. - Ты драконов, случайно, не укрощаешь в свободное время?
Принцесса радостно подпрыгнула и хлопнула в ладоши:
- Ну точно, ты умница! - воскликнула она. Принц непонимающе улыбнулся. - Скажешь, что меня похитил дракон! Трехглавый! И что освободившиему меня принцу - полкоролевства и несметные сокровища. С драконом я договорюсь - он мне в карты проиграл и за ним долг. У него пересижу пока, а там уж и зима настанет, дорогу к нам заметет, можно будет до лета не волноваться.
Принц закивал, думая о том, что с такими вестями домой воротиться не стыдно.
Перепрыгивая через ступеньки, спустился во двор, вскочил на коня и обернулся.
Принцесса махала ему из окна рукой.
- И скажи, что на дракона лучше со стамеской ходить! - прокричала принцесса, сложив руки рупором.
Принц махнул на прощанье рукой и поскакал прочь.
Принцесса села у окна, спрятала под стол полено и подперла подбородок рукой:
- Все принцы одинаковые! Хоть один бы кулаком по столу стукнул, сказал бы "Никаких больше байдарок, ты принцесса или кто?!". Нет же, все верят, уезжают, а я сиди тут, вырезай по дереву! Чертова колдунья, чтоб ей провалиться сквозь землю! Всего-то раз к ней в брюках вышла, а в результате - "Прокляну- прокляну, будешь всю жизнь сидеть и ждать, пока настоящий мужик приедет! А до этого - сиди с поленом ". И хоть бы стамеску оставила!

(avocbka.livejournal.com/239701.html)

21:06 

Отмаливание

Я й подумати не могла, що коли-небудь займуся таким: відмолювання Роду. У голові не вкладалося, що як мінімум по пробудженню і перед сном я буду шепотіти слова молитви за предків. Досі не вкладається, але це не заважає мені продовжувати.

укр
___________________

Я и подумать не могла, что когда-нибудь займусь таким: отмаливание Рода. В голове не укладывалось, что как минимум по пробуждению и перед сном я буду шептать слова просьбы за предков. До сих пор не укладывается, но это не мешает мне продолжать.
ру

@темы: практики

06:34 

Вибір

Це просто мить вибору. Таке враження, ніби зараз вирішилося чи вирішується траекторія мого життя.
Зробити так, як просить мама, чи вчинити правильно. Що це за таке правильно і звідки воно не ясно, десь з глибин мого я. А чи це насправді правильне правильно? Вона стільки для мене за останні місяці зробила, а я... Вибір між мамою і "правильно"... Ні, вибір між мамою і її бажанням догодити В..

Я з важким серцем обрала правильно і тепер назад вже не звернути. Я вже не раз робила як велить внутрішне і в минулому це були зовсім неправильні дії, які перекидали мене далеко вперед, в довгострокове правильно в майбутньому. Часом це був важкий переліт, але ж....

Хочеться уткнутися в чиєсь плече. У мене таке відчуття, ніби я знайшла маму, а тепер втратила. Що може бути гірше? Тільки вічно лишатися дитиною...
Це страшне відчуття, що треба йти, вийти з дому, вийти у світ, увійти в горизонт. Зараз? Я тільки питаю про час, бо вибір, вже зроблений і вибір не лишатися також.

Якась нитка розірвана. Мені страшно, але вибір зроблено, мені хочеться прикритися важливими речима, а краще - важливими людьми, сховатися від миті вибору всередині себе. І це - найважче: обрати маршрут. Якби ж це стосувалося лише мене... Останній місяць вагітності і дитина всередині мене, що стискається в страху перед світом. Я сама, в лоні оселі мого дитинства боюся виходити назовні, виходити у світ, бо що далі? куди далі?

Лишається тільки вибрати час, лишається тільки розвивати чуття (розвивати майже з нуля) і в разі чого в мене є запасний варіант на Полтавщині. Є? Т-ссс. Лишається тільки бігти в горизонт. Я боюся невпоратися, але це правильніше, аніж не робити, краще, аніж переступати через себе.

Іди туди, на зустріч страху. Це божевілля, але це ще один закуток, в якому ховаєтся твоя сила. Іди, бо Червона Шапка заповідала йти страшними шляхами, бо вони найкоротші. Що може бути страшніше, аніж дійти до самого себе одразу і без всяких плутань?

_____________

Куди це мене приведе?
Що це в мене відбере?

@темы: течія

22:32 

Місяць стихій / Месяц стихий. Ч 4

І на останок Повітря.
Після провалу з Водою дещо лячно, але відступатися я наміру не маю.
Одне мене в цій стихії лякає: є обо`язковий пункт - робота з духами.


Пеший день: феєрично. Вилізла сімейна карма. Не те щоб раптом все стало погано, просто до мене нарешті дійшло, що я проживаю улюбленний сімейний сценарій. Зразу якось стало ясно, в якій я жопі. Проте, усвідомлення жопи - перший етап трансформації і перший крок до визволення.
Перший спіритичний досвід виявився дуже важким і малорезультативним. Духи не проти спілкуватися, тільки ця бесіда не забов"язана бути зрозумілою.


наступні
запись создана: 09.06.2015 в 12:27

@темы: практика стихий

13:33 

Бажання простору

Після кількох днів на Овручському кряжу я повернулася додому і зрозуміла, що тут я бути просто не можу. Душно. Як спати - нема опори від живої землі, нема неба над головою, не відчуваю світанку, ніщо навколо не щебече, ворон не крякне.
Хочу назад на природу.

00:14 

Предки

Спілкування з духами - це просто жесть. Найдивніша та найскладніша штука, яку я колись рообила. Нічорта не ясно і не ясно нафіга я це робила. Хоч об стінку бийся, а краще - просто піти спати )))

@темы: практика

02:04 

Продолжение исследований. Став на отношения

Весна близится и до Равноденствия еще есть время пошалить, посему испробую усовершенствованный став.
Поиски в интернете не принесли никаких результатов. Все ставы непонятные и абсолютно не отзывались. К тому же описание авторов вгоняло меня в глубокое уныние. Но один человек спрашивал меня про один интересный став на отношения и сей став +/- мне понравился, если снова таки забыть предложенное описание.
Пришлось перебрать 9 вариантов става с разными рунами и разным порядком. Неизменно оставались Маназ,Феху и Перто. Упорно просилась Ингуз и Кеназ. В результате, 10-й горячий вариант готов.

Итак: лаконичное, аккуратное и вместительное "Решето страсти".



Что же за начинка?
Маназ - единство сознательного и подсознательного. Встреча со своими желаниями в лице некой особы и осознание их. Уровень мыслей
Феху - это сердце и корень става, основополагающая энергия - само желание, сама природная страсть, истинные склонности и их реализация.
Кеназ - ясность, открытое проявление, сознательная реализация страсти Феху.Уровень тела
Пеорт - открытие сердца, переход в новое состояние, перерождение. Уровень эмоций
Ингуз - полнота, плодовитость союза на уровне переживаний и взаимодействия, переплетение. Исход

Как показано на картинке, став будет наносится на сердолик для этого купленный.
Строк действия самих рун - до Равноденствия. А после уже запущенные процессы пусть сами естественно текут.
Оплата: колокольчики на красных лентах на дерево (?).
Ох, не сгореть бы мне от этого става....

________________________

22/03/2015
Что-то неясное.
Первое: под став лег очень нежный сердолик медового цвета. Он не был вырезан, просто надпись.
Второе: появились интересные особи, но что-то не ясно.

@темы: практика

17:14 

Куди несе?

Досі не зрозуміло, що зі мною відбувається, але я майже виспана, повна сил, ідей та позитивних емоцій.
Тому, що я змінила режим сну? Тому, що я майже нічого не хочу їсти і ходжу напівголодна? Щось тихенько змінюється в моєму тілі о_0? Діють якісь раніше зроблені магічні паси?
Я не знаю, але мені кайфово і я готова робити ще, більше, інакше, краще, помилятися, жити, пізнавати.
_______

Щось точно відбувається
_______
А ще вітер, здається південний (він завжди дуже ніжний до мене і солодкуватий), нашепотів, що зміни вже мчать до мене і це буде щось.
Це вже вдруге мені обіцяють зміни за останні дні. Це точно має бути щось. Аби ж мене це не надто перековбасило )))

@темы: течія

23:53 

Обійми любові

Ця медитація проста і дуже дієва.

Розітри долоні так, щоб вони стали гарячими, а тоді приклади їх до грудей. Слухайте тепло. Вдихай і видихай. Слухай, як тепло розливається в тілі, а потім виходить за межі тіла. Уяви кулю тепла навколо свого тіла, як вона пульсує від дихання і розширюється. Розшир її так, щоб поряд з тобою в межах тіла вільно на деякій відстані могла стояти людина.
Подумки приклич людину, з якою стосунки недостатньо теплі, або взагалі напружені. Коли вона з`явиться, запропонуй їй підійти і погрітися. Людина може відмовитися, це її право. В такому разі обдай її подувом теплого повітря і слідкуй за змінами. Огортай її любов`ю, зігрівай.
Далі подякуй за візит і попрощайся. Прослідкуй за тим, як людина виходить з твого кола і зникає.
Послухай свої відчуття в тілі, свій настрій. Відкрий очі.



__________
Цю медитацію варто повторювати і просто відмічати зміни у своєму сприйнятті людини і своїх реакціях на неї.
Що прекрасно: стосунки покращуються, вже після першого разу. Дуже корисно проводити медитацію на тих людях, з якимим все дуже не гладко (на них ефект чіткіше видно).

11:30 

Про моє буття і трохи про моє життя

Живу я в чудовому місті Львів. Це ідеальне місто для мене, мені в ньому добре та затишно. Проте, маю заізнатися, я не надто використовувала можливості цього чудового місця. Вже другий місяць не виходжу з київських звичок триматися свого куточка. Де божевільні вписки та гулянки? Де вони? таке враження, ніби я постаріла )) Тут стільки всього можна, а я тримаюся теплого кубла. Пфффф! Запланую змінити це )))
Львів прекрасний. Я не можу описати цього. Це, коли сидиш в парку на лавці та тренуєшся на дарбуці, всі перехожі входять у твій ритм, або вносять щось своє в нього і схвально усміхаються. В інших містах не так. У Києві не так, там всі більше бігають, меньше помічають, менше взаємодіять, більше зайняті собою, відмінність невелика, але приємно помітна.

Порівняно з Києвом, його повітрям, настроєм, ритмом я люблю Львів ще більше і до Києва поїду тільки через «якщо дуже треба». Київ лишається в моєму серці, але з любов`ю до Львову нема і сенсу змагатися )))

Квартирка біля парку Франка. Вікно моєї кімнати виходить у внутрішній дворик, patio de luces. На ньому досы нема штор і це моє упущення, хоча я не надто переймаюся переодягаючися. В кімнаті стоїть шатро. Це так по циганськи: жовте крихітне шатро на самим ліжком. Я все життя мріяла про таку тканинну конструкцію для сну і це виявило чудовим способом ізолюватися від стороннього світу.
Поряд - тумба для одягу, а на підлозі килим, на якому тепло та зручно тренуватися з інструментами. Мені лише бракує коло ліжка лампи, аби читати щось.
Біля вікна крісло та столик, може з нього зробити нарешті вівтар?)
Власне, тут і спальня, і кабінет, і ритм зал. На такій площі можна собі дозвлити і більше, бракує тільки освтлення. Скоро організується опалення і кімната стане ідеальною-ідеальною.

Мені напряжно жити з кимось іще, особливо з людьми не особливо охайними. Цю якість мені важко прийняти, вона не вкладається мені в голові, але це хороший урок. Іноді мен доводиться стримуватися, аби не почати прибирати в їхній прохідній кімнаті, бо важко навіть проходити повз звалище всього-всього. (Хух. Пункт для роботи над собою)

Щодо життя: що наповнює мене?
- Гуляти Львовом саме задоволення. Вночі чи вдень, в сонячну, чи дощову погоду, але обов`язково самій, один на один з містом, аби ніхто не перетягувавв на себе мою увагу. Поки тільки одній людині це вдавалося.
- Робити Ловці снів. Не знаю, що в тому такого, але мене захоплює як процесс, так і результат. Я не знаю, чи купить їх у мене хтось, чи просто роздарую, але у мене до них прокидається пристрасть. Я не хочу робити їх вичурними та штучними, якимим повниться ринок. Вони не ідеально круглі, часто асиметричні, але мені важко від них відірвати око, важко не торкнутися рукою. Лоза з парків, муліне, іноді звичайне голубине пір`я. Будуть бусинки та камінці, будуть пір`їнки, але мені імпонує простота та дикість, справжність. Мої ловчики будуть ловити та насилати сни живі та глибокі, з самого єства людини. А холені цяцьки можна купити в спеціальних магазинах сувенірів.
- Взагалі займатися рукоділлям. Я зв`язала першу шкарпеточку. Це зайняло місяць кидань і повернень, перев`язок, але я таки зробила цю м`яку, зелену, теплу штуковину без пальців. Треба вчитися робити це все швидче. Може вийде шкарпеточку за вечір )))
- Тренуватися з поями та віялами. Нехай я роблю це не так регулярно, як слід, але ж роблю. Мені подобається процес, без вогню, самим повітрям, там де окрім рук танцює і все тіло. Я вчуся і горю цим.темпами вправності не досягнути. Але коли я розігріваюся стає так... Я це люблю.
- Дарбука. Я мало її беру до рук. Я її боюся. Кумедно: боюся, бо не дуже вправна з нею, але з такими
- Читати. Іноді це буває складно, сісти та прочитати ще главу, чи додо кінця, але наразі я читаю не для задоволення, а для загального розвитку. Окрім того - поезія та Кастанеда.
- Спілкування. Його. насправді, замало. Мені бракує подруг, бракує товаришок, бракує тих, у кого я могла б повчитися, чи просто побазікати ні про що. Бракує.
- Вчит інших. Це взагалі моя пристрасть, моя жага, моя натура, моя.... Що тут скажеш. Цього теж бракує, але...

Я багато чого планую, багато хочу і помалу втілюю це в своє життя-буття ))

@темы: течія

01:38 

Запити

Чи захочу я у листопаді зходитися назад? Захочу знову стосунків? Так, молодість не вічна, але що ще мені можуть дати стосунки? Гарантії, обіцянки, штамп у паспорті? Що, окрім того, що я і так маю? Що, заради чого я маю так квапитися? Хіба я не маю взаємодії з чоловіками, тісної та не дуже достатньо, аби пропрацювати всі свої ролі та проблеми? Для чого?

Я мучилая цим питанням 4 місяці назад і зараз, пройшовши 4-х місячні стосунки так і не можу відповісти собі на ці питання. Так, це було приємно, пізнавально та корисно, але нащо знову? Любити і бути разом не одне і те саме, а мені не зрозуміло, як мною захоплюються чоловіки.

Ці вічні фрази про те, яка я ідеальна потенційна дружина від тих, кому від цього жодного зиску, може й інші говорять, а я просто не чую? Що вони бачать в мені? Вони навіть не знають, як зі мною добре спати поряд і як я готую, і не бачили, як я танцюю, як змінюється мій погляд, коли мене переповнюють почуття. Чим вони так захоплюються? Це не картинка.

Багато гарних дівчат. «Не одна дівчина на світі» - від цієї фрази немов щось зіщулилося, десь біля горла, як від переляку акуратно збитого вінчиком із здивуванням і притрушеним сумним прийняттям. Все холодне і добре настояне. То чого я, коли повно дівчат?)
Суто риторика. Я знаю купу причин.

От чого я не знаю:
- чим зайнятися до віпасани?
- як пізнати місто якнайкраще?
- до чого призведе наше співжиття з Куцом?
- як допомогти сусідці?
- як пройде віпасана і ким я стану в результаті?
- як облаштувати кімнату?

Деякі відповіді самі прийдуть, знаю.

@темы: роздуми

16:47 

Лабіринти. ч 1

Він викурив другу трубку. Голова самовільно відхилилася назад і погляду відкрилася панорама нічного неба. Жодних думок, жодних відчуттів, тільки чорне зоряне небо.

Він прокинувся. Такого ще не було, щоб він просто відлючився, просто провалився у сон, а от відчуття у тілі було таке, неначе він проспав годин з 10. Він перевернувся з боку на спину і добряче, до хрусту потягнувся. Тільки зараз до нього дійшло усвідомлення дивного відчуття: він лежав на чомусь рівному теплому і твердому. Він ясно усвідомлював, що засинав у лісі під деревом, на пахучій і вже вологій траві.
Він принюхався. Дивно, як він не второпав одразу, що пахне деревом, книгами та свічками.
Поступово очі звикли до напівтемряви. Звичайно це був не ліс. Він лежав у великій круглій залі. У центрі стелі проходили вузенькі гвинтові сходи, від яких променями відходили різні книжкові стелажі. Він сів і сперся на решітку сходів.
Все було на диво реально і стійко, як для сну. Він встав і підійшов до одного з проходів між стелажами. Там була купа різноманітних книжок та предметів: ящичків, зброї, дитячих іграшок. Несподівано почувся дзвінкий звук посуду об посуд. Він озирнувся на звук і побачив високу жінку у чорному шовковому халаті до підлоги з великим білими астрами. Вона була молода смаглява і дуже гарна.
- Злякався? - вона сором"язливо усміхнулася, приопустивши голову і знову глянула на нього. Я зовсім не хотіла тебе лякати. Хотіла пригостити чаєм гостя.
Він мовчав. Поряд з нею він нічогісінько не відчував, так немов вона була лише проекцією, фільмом. Навіть привиди та фантоми відчувалися, а вона - ні.
- Ти щойно з довгої дороги. Давай вип`ємо чаю.
Він не знав, чи можна тут щось пити, чи взагалі чогось торкатися, але інтуіція ще не прокинулася і доводилося плести за течією. В дівчині не було нічого загрозливого, хоч він і знав, що то не показник. Одначе, він не знав де він і для чого, а вона явно все розуміла.
- Із задоволенням, - відповів нарешті він і привітно всміхнувся.
- Нарешті, а то я вже боялая, що ти перемістився не повістю.
- Де я? - спитав він, піднімаючись за нею сходами.
- У моїй бібліотеці, - вона несподівано зупинилася і розвернулася. Вона була не дуже високою, тож вони деякий час дивилися одне одному прямо в очі. - Ти не знаєш, де ти? - спитала вона з щірим здивуванням.
Він знову не відповів. Можливо це було його помилкою, питати про таке. Ким би вона не була, вона могла використати це проти нього. Він трусонув головою. Його знову гризла параноя, хоч він і був певний, що розібрався з нею.
- Такого не може бути, - сказала жінка, продовжуючи підйом. - ти або хочеш ввести в оману мене, або себе.
Він виліз за нею на сонячну веранду. Зміна обстановки так здивувала його, що він на мить застиг. Навколо веранди буяв сад повний трав та фруктових дерев, співали неподалік птахи, а вітер приносив шум прибою.
- Звідси кращій вид, - перевела на себе увагу мулатка і помахала йому рукою з-під виноградного навісу. Вона сиділа за маленьким круглим столиком і гладила буру кішку.
Він сів поряд і уважно глянув на кішку.
- Мене звуть Мориган, - промовила жінка, кокетливо нахиливши голову. - А це - Бастет. Мене не хочуть називати інакше, а я не можу називати інакше її.
- вона розлила чай у широкі глиняні чаші і уважно глянула на нього.
- Луцій.
Несподівано кішка застрибнула на стіл, перестрибнула через посуд і завмерла коло нього. Великі блакитні очі захопили його погляд. Стало м`яко і легко. Він напружив усе ество аби відірвати погляд, але це не було йому під силу. Кішка виявилася сильнішою за всі його ментальні прийоми.
- Бастет припини, - почулося десь здалеку. - Бастет, кицю, іди но до мене.
Пелена потроху почала відходити. У вухах стояв дзвін.
- Вибач її, - почувся все той приємний голос Моріган. - Вона знала Люція і це однозначно не ти. Певно вона приревнувала до імені. Тепер точно випий чаю.
Вона стояла знову зовсім поряд. Від неї йшло тепло і пахло гвоздикою та апельсином. Він торкнувся її пальців, коли забирав чашу і пальці були теплі та живі на дотик.
Він відпив гарячого м`ятного чаю і відчув полегшення і ясність в голові.
- Бастет не дуже людима, тільки мене терпить. - Моріган повернулася на місце, підставивши коліна кішці. Вони довго пили чай мовчки.
Луцій слухав шум моря. Десь неподалік хвиля розбивалася об скелю. Він не знав цього місця Ні зі снів, ні зі спогадів.
- У тебе мало часу, - промовила мулатка, гладячі кішку і не дивлячись на нього. - За чим ти до мене прийшов?
- Поки не знаю.
- Тоді тобі нічого не допоможе.
Все зникло. Він стояв у тій самій бібліотеці біля стелажа і дивився на картину вернади, оточенної прекрасним садом, на якій мить назад сидів. На веранді сиділа гарна смаглява жінка з кішкою на руках.
Він поставив альбом на місце і підійшов до сходів. Нагорі було темно. Він піднявся на саму гору і повільно відсунув важкі двері. Люцій опинився у суцільній темріві. Чути було тільки шум його рухів.
Неподіванно хтось, або щось штовхнуло його.

Він прокинувся від падіння у траву. Знайомий запах приємно обволік, прохолодні стебла лоскотали шкіру. Люцій пам`ятав сон досконально. Він підніс занімілу руку до очей і з гордістю відмітив, що таки привчив себе правильно тримати в руці трубку при будь-яких обставинах, щоб не розтрощити при такій от оказії.

Люцій сів. Була ще тиша глибокої непроглядної ночі. Він повільно забив трубку і закурив.

@темы: проза

17:05 

Письмо №5. Про любоффф

Християне любят порассказывать, что Бог любит нас.
Звучит, как несусветный бред фанатиков. Мне кажеться, что дело тут лишь в том, что сам образ Вседержателя - это бородатый мужык в белом с бородой. Мне трудно поверить в то, что какой-то мужык на небесах следит за мной каждую минуту и любит меня. Бррр. Аж мурашки по коже. Захотелось оглянуться и убедиться, что никто не глазеет из-за угла.
Что-то не хочется мне такой любви.
Персонализация - это слишком. А вот представить, что весь мир любит меня и заботиться обо мне - попроще. Даже логически можно проследить. Я точно могу.
Все мои пожелания выполняются. Что не попрошу (а делаю я это не особо часто), всё реализуется, стоит тольлко подождать. Мир обо мне всегдапозаботится. Голодна? Вот тебе абрикосовое дерево. Хочешь красивое платье? Вот, покупай. Хочешь пообщаться с кем-то мудрым? Обратись и слушай.

Что-то вечно защищает меня от опасностей. Под поезд не лезу, волков не дразню, в горящие избы не вхожу, но: всегда найдется что-то/кто-то для моей защиты. Чем больше я это замечаю, тем в большей безопасности чувствую себя.

А еще, куча подарков. например: красивый закат. Это чудо не только мне одной но как прекрасно. А еще - способность жить, творить и взаимодействовать. Ничего так презенты ))

@темы: течія

Шатро

главная