Я, напевно, просто індульгую. Не так мені погано, мені взагалі не погано, я просто втомилася. Я виділила собі час на слабкість, час бути поза всім, не відчувати і не діяти. Це час на відновлення, час усвідомити просту річ: я перетнула рубіж.
Маю віддати собі належне, бо я таки проробила величезну роботу, наслідки якої проявляться потім і мені відкриється навий рівень усвідомлення себе. А зараз я маю право закрити на все це очі і сказати хух. Маю на це право, бо зовсім скоро мені доведеться розбирати завали після перебудови. Мене накрило цунамі і мало не втопило. Ніколи не думала, що з водою у мене все настільки погано, але все ж досвід.