Нормальні люди корегують свій раціон свідомо, з натугою і нервами, або тупо їдять все, що доступно, деякі навіть не гребують васт-фудом. Хоча і фастфд буває різний. З"їсти яблучко це швидко, і я була вражена смаком ситністю і здоровістю фалафеля. Скоріше навіть тим, як позитивно на нього відреагував мій організм. Фастфуд, але ж....
Справа не в тому. Справа в тому, що мій організм почав просто штормити мене з середини. Не хоче кудись їхати - просто не можу встати з ліжка. Фізично. Не хоче щось їсти - нудота і це на каші, булочки. Нудота або при самій думці, погляді, спробі з"їсти, або, якщо я спробую схитрити і нагодувати дуже голодне тіло якоюсь штукою, то нудота після і така глибинна-глибинна, тягуча, аби я більше навіть не думала брати це до рук. Ок. А ще я наїдаюся лише свіжими овочами-фруктами більше, аніж мисочкою гречки. Остання, здається, взагалі не сприймається як харч. Ще солодке стає нестерпно-солодким.
То ж тепер я кайфую від яблучок і апельсинчиків, винограду, бананів, капустного салатику і, напевно, таки фалафелю. Чхати, що це все дорого, чхати, що гроші закінчуються, а можливості заробітку ще не пахнуть навіть. Здається моє тіло готове бути вічно напівголодним і смакувати феєричні враження від дорогущіх фруктів.
Отак я знову входжу в сироїдіння. Це абсолютно не свідомий вибір, це вибір під тиском.