Вітер - мій друг. Ми дружні з ним з тих пір, коли я змирилася із самотністю серед людей. Він увірвався в цей емоційний вакуум і примусив звернути на себе увагу. Він був першим.
Вітер, мов невловимий дикий звір, що приходить, коли сам схоче, але і на заклич озветься, тільки не знаєш, коли і звідки. Штовхне у спину, поцілує в щоки, увірветься всередину надвдихом, закрутить, проскочить по-котячи під рукою і зникне. Просто проходив повз і наніс візит. Або закликає слідувати за собою. Або знову почав свої загравання.
Вітер - моя любов, мій вісник, мій компаньйон.