Вперше випробувала на собі. укрМорозилася я як завжди довго, вже порадила подрузі, а сама... Поки не відчула, що мене розпирає і діватися від того вже нікуди, що якщо не пропишу, не виллю на папір буде мені зле, великий бед і втрата радості життя, а втрачати радість життя мені ніяк не можна, бо ж я буду мамою, бо ж рід розгрібати, бо ж призначення реалізовувати, бо ж призначення висить і стільки планів, а я ще щасливого життя не розпробувала і все таке... Тож.
Коротше: накипіло. І що накипіло? Перші стосунки. Не буду про те, що конкретно накипіло, бо це інша тема. Я прото сіла і написала йому листа про те, що думаю, що відчуваю і взагалі. Вийшло норм.
А от цікавина почалася, коли я почала писати собі листа від нього. Ну, не стрьомна? Не, бо мене прорвало. Потекли соплі-сльози, почав прориватися голос ниттям та виттям. Від першої фрази привітання до завершення. Писала я те, що б хотіла від нього почути, чи прочитати. Ага! ось він - попандос. До колишнього у мене відро емоцій і поряд гірка емоційних таки очікувань. Наскільки б він не був колишнім )) Молодчага. Привіт, Его.
тепер можу відповісти на питання стосовно ілюзорності такої переписки: ніскільки не ілюзорно. Це більш правдиво, аніж все, що ми думаємо про свої емоції, думки та преживання стосовно іншої людини. Це просто паперове втілення кіна під назвою "Мій егоїзм в стосунках" і все. Ми несвідомо годуємо цим всіх, хто навколо нас просто бо дівати нема куди і варимо ще. Весь час варимо і весь час втюхуємо бідакам, що опинилися поряд. Несвідомо, звичайно.
Тут цікавий прикол з переносом, бо ми щось наварили, наприклад, через конфлікт з подругою, розірвали з нею стосунки, а цією баландою годуємо всіх, з ким вступаємо у стосунки. Смачного.
Тож рекомендую и дуже сильно: пишіть. Паперу не убуде, чорнил теж, а емоційне життя покращиться хоч вже від того, що ви почнете виражати і усвідомите цю шизофренійку в собі.
______________
ПС: звичайно опісля - душ і спалити цю красу каліграфії, хоча якось навіть шкода, але є чудовий ритуальчик....
Мя.
________________________
Впервые попробовала сама. руДолго сачковала, успела посоветовать подруге, но вот написать... Пока не почувствовала, что не могу, что накипело, что если не пропишу - разорвусь на части, а на части разрываться мне никак сейчас нельзя, мне ребенка рожать и род исцелять, и предназначение выполнять, и я счастливую жизнь только пробую, и столько планов, столько планов.
Короче: мне накипело. Накипело чувствами к моему первому парню. Там много всего и не о том речь. Я просто села и написала ему письмо, вот как есть сейчас, что думаю, то и написала. Честно, без подтирок.
Самое интересное началось, когда я начала писать ответное письмо от него себе. С первой фразы меня таки прорвало. Да, плакала с первой строчки до последней, в конце подвывала. Писала от его лица то, что бы хотела от него услышать или прочитать. Гы. Вот тут то и вылезла вся суть, все зажатые чувства и желания. Оказалось, что я от него (давно прошлого) столько всего хочу, в эмоциональном плане, но всё же.
Меня спрашивали, ни является ли такая переписка иллюзорной. Теперь могу сказать: она менее иллюзорна, чем всё то кино из эмоций, мыслей и ожиданий, которое мы крутим у себя в голове по отношению к людям вокруг нас. Это просто оформление этой всей шизофрении на бумаге. Трудно поверить, но это просто сливки того, что мы в себе варим и носим, чествуя часто ни в чем не повинных окружающих.
Интересно, что часто конфликты с людьми - перенос во этого варева на последующих людей.
Советую и назидательно рекомендую к использованию для разрешения любых ситуаций в любых отношениях. Наступила баба в трамвае на ногу, или любимый человек огорчает. Если висит - пишите. Если муляет - пишите.
У меня всё )
____________
ПС: конечно же в конце - душ и ритуальное сожжение этого произведения, как бы не было жаль, но для это есть хороший ритуальчик.....