Бути мною - це сидіти на дивані серед ночі в порожній квартирі та діставати манікюрними ножицями зі ступні уламок скла під рев доньки-крихітки. Кров біжить, дитя кричить. Це при тому, що підлога не раз мита-метена. Просто знову єдина живність в оселі - лише я (до малої зась) і прибацнута нежить розійшлася.
А камені нормально так підходять до стихії повітря. Я, звичайно, досі так нічого і не практикувала, але вже щось собі надумала і вирішила таки розпрощатися/розквитатися з минулим.