По перше: моїй крихітці 2 місяці. Хм. Вона вже висаджується, тож ми майже обходимося без пелюшок і, звичайно ж, ніяких памперсів.
Мала відбирає весь час, а я просто вчуся робити все з нею, в процесі годування, гуляння, колихання. Поки ще нелади зі сном. Періодично забуваю спати вдень, мало сплю вночі. В результаті зомборежим буває дуже часто.
По друге: здається мій потяг почав крутити колесами. Важке чух-чух-чух.
По трете: маса інформації. Все раптом стало складатися, приходити і приходити для термінової реалізації, як мінімум для проживання та практики.
По четверте: все менше хочеться про щось комусь казати та й навіть писати. Тільки практика-практика-практика. Та й часу все менше. Стільки треба всього зробити щодня. Я не все встигаю, а спілкуватися.... Краще щось зробити разом. Що обговорювати минуле? Мене нестерпно тягне в майбутне. Я надто довго чекала, надто довго готувалася і думала.