Пффффф....
Дуже важко. Після 40-денного марафону я вирішила відпочіти трошки і це трошки вже перевалило за два тижні. Соромно. Я збиралася пожити, а виявилося, що жити я і не вмію.....
Одначе мозок ввімкнувся, особливо після усвідомлення факту зміни сезонів. І от усвідомила, стала наздоганяти, перейшла у Землю, так і не пізнавши повітря і мене почало кидати з усвідомлення в усвідомлення, без запитів та очікувань.
Шкода, що Повітря пройшло повз мене.....
А зараз я наче вже у Землі, але різниці не відчуваю. Може це тому, що більшість з того, що я робила з часу марафону - було таким, якраз таким земним. І що цікаво: здається я несвідомо давно вже у стихії Землі, ще з Самайну. Бо реально стала займатися таким земним і купа медитативних практик якраз як для зими. Бо, власне, для мене зима - пора досить динамічна.

Щож....



Досить сумніватися, лінива попко. Гайда бити рекорди!

_____
Сподіваюся, я від цього всього не загнуся )))