Лостаннім часом мене переслідують матеріальні біди: читалку розбила, телефон загубила, шахрай розвів на гроші.Л каже, що треба за мене в серйоз взятися, а я побоююся. Або він діє на мене як каталізатор, або я втрачаю з ним блага, або це люта чистка.Чорт.
І реально ж втікати різону нема - треба виконати взаємну місію і, бажано, не залипнути.
Все ж, чим далі він мені подобається, тим більше я розумію: не пара ми. І одразу розумію, що це якась родова тяга і бред. Тіпа "я тут замуж хочу, а он что-то не альо". Что "не альо"?
Може чуйка волає мені, а я морожуся, бо місія і мені подобається з ним дружити. І як завжди тут хтось може постраждати, але мені потрібна практика і блін альтернатива лише О та А - таке.
Бо я реально прокачуюся з ним: здібності, свідомість, тіло, ролі. Дякую і на тому.
Мені потрібен час і трохи роботи з чуйкою.
Пофіг. Буду пахати за Шафрановою і якось вигребу. Може цією зимою буду вже щаслива і заміжня, може не з ним ))).