Анна-Люсія стояла на кухні біля вікна і нервово терла руки. Вона досі не могла позбутися того відчуття, того важкого, мов лавина, холоду. Вона трусонула головою і поставила чайник. Треба було щось робити.
Вона дісала з кішені телефон і набрала Гретту, свою колишню одногрупницю.
- Привіт. Як ти?
- Добре. Ми тут збираємося до Греції. Чому б тоьі не поїхати з нами?
- У мене проект. Не хочу отак все кидати.
- У тебе весь час проект... Якщо один завалиш, то всі зрозуміють, що ти просто жінка, а не тяглова коняка і будуть любити тебе ще більше.
- Можливо. Я подумаю над цим. Мені тут знадобився телефон Кирила.
- Люцій, - протягнула Гретта і десь на тому боці телефону сонце затягнулося грозовими хмарами. - Ти ж знаєш, як у нас з ним все було непросто. - стимано процідила вона, явно підбираючи калібр блискавиці.
- Твоя проникливість мене просто вражає. - сказала Анна-Люсія примирливо. - Так, це через Люція, але я тобі нічого не говорила.
- І як він?
- Знову.
- Ох. - тиха затяжка. - Ти мене заспокоїла - нагадала як добре, що я давно не там. Я скину тобі смс. І ти подумай про Грецію. Ми чудово проведемо час вчотирьох.
Анна-Люсія відмахнулася від образу уікенду на березі Середиземного моря і вимкнула чайник. «Море і пляж почекають» - сказала вона собі, хоча от саме зараз, після пережитого, прогрів всього тіла на сонечку їй би не завадив.
Бібікнув мобільний і вона швидко набрала номер який прийшов смс-кою. Слухавку довго не брали, але вона наполягала і подзвонила вдруге. Кирил ігнорував, просто ігнорував телефон, хоча навіть на такій відстані вона відчувала - чув, що дзвонять.
Нарешті виклик прийняли і почувся заспаний бас:
- І кому це не терпиться, о.....
- Шостій вечора, - підказала вона.
- О! Крихітко! Ми знайомі? Дай згдаю....
Анна-Люсія тихенько приснула від сміху. Сексуальна тематика у спілкуванні набирала обертів і це дещо означало, дещо досить конкретне. Тож вона вирішила перейти одразу до справи:
- У мене Люцій і з ним біда.
Зависла важка пауза. Анна-Люсія відчула як Кирил разом прокинувся і зібрався до купи.
- Анна-Люсія, - напружено промовив він. - І ти серйозно. Скинь мені адресу. Я скоро буду.
Анна-Люсія присіла за стіл і опустила русяву голову на руки. Вона усміхнулася сама до себе, бо руки були теплі і більше не тремтіли. Вона подумки прикинула можливість відгулу на морі. Це була майже ідеальна можливість. Майже...
Якесь нехороше передчуття зуділо всередині неї, від чого вона нервово встала з-за столу і пішла до ванної.
Люцій лежав у воді, вода парувала. Було спекотно та волого, мов у парнику. Анна-Люсія оглянула овалне обличчя із золотистою засмаглою шкірою, широкопоставленними сірими очима і високим лобом, носом з гордою горбинкою і вольовим випуклим підборіддям. Вилиці в нього були винолені, а русяве волосся заплетене назад як у скандинавів з фільмів, від чого лоб здавався ще вищім.
Він був і тут, і не тут. Явно не спав, але... Анна-Люсія не стала надто занурюватися, побоюючись холоду
Подзвлнили у двері
- Вибач, що без квітів та рафаелки. - промовив Кирил і рішуче увійшов до квартири, коли вона відкрила двері.
- Нічого, - відповіла вона, - я всеодно ще депіляцію не зробила і в мене, здається, болить голова.
- Масаж? - Він зупинився в передпокої і, роззуваючись, просканував простір поглядом. Анна-Люсія спокійно дивилася на цього високого чоловіка з тілом важкого атлета. Він був коротко стрижений, з крупним квадратним обличчям і пронизливими блакитними очима, які притягували до себе погляд.
- Так. Масаж Люцію не завадить. - відказала вона і зазирнула до ванною. - От бісові лапки, він знову заснув!
До того, як вона встигла щось ще сказати, Кирил граційно пронісся повз неї, заскочив до ванної і підняв Люція з води.
- Оуууу. - протягнув Кирил. - Варто було на тиждень поїхати, як ти загуляв.