Буває таке, що просто неможливо позбутися відчуття змарнованого часу, викинутих грошей і змарнованих сил. А все тому, що я дуже не хотіла зупинитися. Все було наче добре, але кілька обломів тупо ламали мені все. А треба було просто лишитися вдома, помалювати. Це 10 мечів. Щоб її. Безпутня спроба зробити все.
Я хочу по суті до доньки та малювати. Все інше - грьобаний сур, те що можна оминути, забити, замінити.А так...
Осад і втома.
Якщо чесно, це почуття провини.Я вчора проговорювала недоліки свого оточення і зрозуміла, що всі ті риси - жіночі риси, які я собі забороняю. Бути слабкою, безвідповідальною, балакучою,гулящою. По суті нічого поганого, а для жінки взагалі добре, якщо не в екзальтації, але і від меду можна сконати.І ось зараз я була марнотратною, безвідповідальною, гулящою, вітрянною, неорганізованою, непрактичною. Біда )
я зі шкіри лізу, щоб бути лапочкою, кращою за "них". В результаті я просто рву собі жили і тихо заздрю тим, хто не париться, бо не відає висот. Вся така в поті, крові та сльозах.
І от що класно: я не хочу жити так. "Як так" поки не ясно, але ясно, що моя шкура хоче злазити, чи я хочу з неї. Ну, я виросла.Те, що вабило і задовольняло мене місяць назад зараз вже не викликає нічого, окрім "що я тут роблю?" і добре, що в менн нема сильних прив'язаностей і майже вільна. Добре.
Ще я якось помітила, що в принципі нейтральні чоловіки конфліктують з особою з минулого. Це як євроремонт у ванній натикається на іржаву протікаючу сантехніку.