Тепер я розумію, що жирую. Коли облажалася зробила людині нереально боляче, а мене пробачають, дозволяють висловитися, продовжують спілкуватися і навіть ідуть на зустріч...Я розумію, що я шикую, але не розумію: невже навколо мене святі. Хоча я теж пробачаю багато, але не вкладається в голову, чому пробачають мене. Може просто ставляться, як до стихійного лиха, але однозначно люблять. Чомусь, за щось тільки їм відоме.
Раніше я б втікла. Це показник того, наскільки я виросла: приймаю труднощі, як заклик робити більше і краще. Хоча це важко і влом, і поки без явних результатів. Дуже хочеться опустити руки і сказати: не працює. Але я поки ще не працювала на повну,може все так. бо я зробила лише половину. 11-го грудня, зробивши все я зможу зробити висновки напевне.

Так почалася моя зима, період стихії повітря.