«ЖИЗНЬ-В-СНОВИДЕНИИ» була моєю першою книгою від імені жінки, в традиції, започаткованій Карлосом Кастанедою. Не магічної традиції, а скоріше традиції випускати в світ свій магічний досвід спілкування з магами Мексики. Власне, і Кастанеду я читала, але зрозуміла, що це щось не зовсім те.
укрЧиталося мені важко. Нічого складного не було, але характер автора и головної героїні гостро відштовхували мене. Не її нерозуміння певних речей, як було з Карлосом, а саме обмеженість і агресивні випади відтягували прочитання. Тож, читала книгу я двічі з інтервалом більше року. Для мене це стало скоріше художньою літературою, не надто вишуканою і приємною, але чим далі, тим більше стало смішного, поки майже в самому кінці, я не відчула якусь дивну спорідненість. Чесно, я читала її для галочки. Хотілося просто прочитати її, покінчити з усім тим. Не було гострого інтересу. Була скоріше зацікавленість: коли нарешті вона вийде за межі і почне розуміти такі прості речі. Те саме було з Карлосом. Моя свідомість не переживала тиску та обмежень, тому я легко можу прийняти факт того, що є щось реальне і одночасно недосяжне наразі моїй свідомості, і правила можна порушувати, закони фізики - обходити.
Так ось, на останніх сторінках щось почало відбуватися з моєї свідомістю. Текст не особливо змінився в плані інформативності, головна героїня наче почала входити в світ, але я абсолютно ясно почала усвідомлювати свої стосунки з однією людиною. Я зрозуміла наші мотиви, побачила перспективи. Немов хтось вичепив мене і поставив дивитися на все ззовні і з боку. Я стільки мучилася, щоб зробити це, щоб зрозуміти, щоб подивитися відсторонено. І ось, це відбулося в процесі читання про зовсім інше. Клац.
Попри те, що книга не дала мені якісно нової інформації, було дуже приємно та цікаво читати про світ магів з точки зору саме жінки. Знову піднялася і без того гостра для мене тема ролі жінки в світі та гендерних стеріотипів. Ще порадувала кількість жіночого спілкування в книзі, хоча вони не зовсім жінки, та все ж.
Можливо наступні книги Доннер вдовольнять мене ще більше.
Магический переход. Путь женщины-воина
Знову жінку заманили, знову з нею щось роблять ))))
Відверто кажучі, я позаздрила Тайші: жити в когось, ні чому собі не відмовляти, бути на природі і весь час практикувати під керівництвом жінки мага. Завжди хотілося чогось такого.
Книга прочитана тільки на половину, але вже порадував список щоденних практик, чого бракувало у Доннер. Згадування - прекрасний метод. Не знаю, як щодо повернення енергії, але він однозначно розставляє все на свої місця в голові та в серці. Я за кілька днів виявила в собі речі, про які навіть не підозрювала і доступ до пам`яті став легшим.
До речі, читається книга легко, особливо при відсутності інтернету та нездатності робити все те, щоб хотілося )
______________
ру «ЖИЗНЬ-В-сновидение» была моей первой книгой от имени женщины, в традиции, основанной Карлосом Кастанедой. Не столько самой магической традиции, а скорее традиции выпускать в свет свой магический опыт общения с магами Мексики. Собственно, и Кастанеду я читала, но поняла, что это что-то не совсем то.
Читалось мне трудно. Ничего сложного не было, но характер автора и главной героини остро отталкивали меня. Не ее непонимание определенных вещей, как было с Карлосом, а именно ограниченность и агрессивные выпады оттягивали прочтения. Поэтому, читала книгу я дважды с интервалом более года. Для меня это стало скорее художественной литературой, не слишком изысканной и приятной, но чем дальше, тем больше стало смешного, пока почти в самом конце, я не почувствовала некое странное родство.
Честно, я читала ее для галочки. Хотелось просто прочитать ее, покончить со всем этим. Не было острого интереса. Была скорее заинтересованность: когда наконец она выйдет за границы и начнет понимать такие простые вещи. То же было с Карлосом. Мое сознание не испытывала давления и ограничений, поэтому я легко могу принять факт того, что есть что-то реальное и одновременно недоступное пока моем сознании, и правила можно нарушать, законы физики - обходить.
Так вот, на последних страницах что-то начало происходить с моей сознанием. Текст не особо изменился в плане информативности, главная героиня начала входить в мир, но я совершенно ясно начала осознавать свои отношения с одним человеком. Я поняла наши мотивы, увидела перспективы. Словно кто-то выхватил меня и поставил смотреть на все извне, со стороны. Я столько мучилась, чтобы сделать это, чтобы понять, чтобы посмотреть отстраненно. И вот, это произошло в процессе чтения об совсем другом. Щелк.
Несмотря на то, что книга не дала мне качественно новой информации, было очень приятно и интересно читать о мире магов с точки зрения именно женщины. Опять поднялась и без того острая для меня тема роли женщины в мире и гендерных стериотипив. Еще порадовала количество женского общения в книге, хотя они не совсем женщины, но все же.
Возможно следующие книги Доннер удовлетворят меня еще больше.
Магический переход. Путь женщины-воина </ b>
Опять женщину заманили, снова с ней что-то делают))))
Откровенно говоря, я позавидовала Тайше: жить у кого-то, ни чем себе не отказывать, быть на природе и все время практиковать под руководством женщины мага. Всегда хотелось чего-то такого.
Книга прочитана только на половину, но уже порадовал список ежедневных практик, чего не хватало в Доннер. Упоминание - прекрасный метод. Не знаю, как насчет возвращения энергии, но он однозначно расставляет все на свои места в голове и в сердце. Я за несколько дней обнаружила в себе вещи, о которых даже не подозревала и доступ к памяти стал легче.
Кстати, читается книга легко, особенно при отсутствии интернета и неспособности делать все то, чтобы хотелось)
укрЧиталося мені важко. Нічого складного не було, але характер автора и головної героїні гостро відштовхували мене. Не її нерозуміння певних речей, як було з Карлосом, а саме обмеженість і агресивні випади відтягували прочитання. Тож, читала книгу я двічі з інтервалом більше року. Для мене це стало скоріше художньою літературою, не надто вишуканою і приємною, але чим далі, тим більше стало смішного, поки майже в самому кінці, я не відчула якусь дивну спорідненість. Чесно, я читала її для галочки. Хотілося просто прочитати її, покінчити з усім тим. Не було гострого інтересу. Була скоріше зацікавленість: коли нарешті вона вийде за межі і почне розуміти такі прості речі. Те саме було з Карлосом. Моя свідомість не переживала тиску та обмежень, тому я легко можу прийняти факт того, що є щось реальне і одночасно недосяжне наразі моїй свідомості, і правила можна порушувати, закони фізики - обходити.
Так ось, на останніх сторінках щось почало відбуватися з моєї свідомістю. Текст не особливо змінився в плані інформативності, головна героїня наче почала входити в світ, але я абсолютно ясно почала усвідомлювати свої стосунки з однією людиною. Я зрозуміла наші мотиви, побачила перспективи. Немов хтось вичепив мене і поставив дивитися на все ззовні і з боку. Я стільки мучилася, щоб зробити це, щоб зрозуміти, щоб подивитися відсторонено. І ось, це відбулося в процесі читання про зовсім інше. Клац.
Попри те, що книга не дала мені якісно нової інформації, було дуже приємно та цікаво читати про світ магів з точки зору саме жінки. Знову піднялася і без того гостра для мене тема ролі жінки в світі та гендерних стеріотипів. Ще порадувала кількість жіночого спілкування в книзі, хоча вони не зовсім жінки, та все ж.
Можливо наступні книги Доннер вдовольнять мене ще більше.
Магический переход. Путь женщины-воина
Знову жінку заманили, знову з нею щось роблять ))))
Відверто кажучі, я позаздрила Тайші: жити в когось, ні чому собі не відмовляти, бути на природі і весь час практикувати під керівництвом жінки мага. Завжди хотілося чогось такого.
Книга прочитана тільки на половину, але вже порадував список щоденних практик, чого бракувало у Доннер. Згадування - прекрасний метод. Не знаю, як щодо повернення енергії, але він однозначно розставляє все на свої місця в голові та в серці. Я за кілька днів виявила в собі речі, про які навіть не підозрювала і доступ до пам`яті став легшим.
До речі, читається книга легко, особливо при відсутності інтернету та нездатності робити все те, щоб хотілося )
______________
ру «ЖИЗНЬ-В-сновидение» была моей первой книгой от имени женщины, в традиции, основанной Карлосом Кастанедой. Не столько самой магической традиции, а скорее традиции выпускать в свет свой магический опыт общения с магами Мексики. Собственно, и Кастанеду я читала, но поняла, что это что-то не совсем то.
Читалось мне трудно. Ничего сложного не было, но характер автора и главной героини остро отталкивали меня. Не ее непонимание определенных вещей, как было с Карлосом, а именно ограниченность и агрессивные выпады оттягивали прочтения. Поэтому, читала книгу я дважды с интервалом более года. Для меня это стало скорее художественной литературой, не слишком изысканной и приятной, но чем дальше, тем больше стало смешного, пока почти в самом конце, я не почувствовала некое странное родство.
Честно, я читала ее для галочки. Хотелось просто прочитать ее, покончить со всем этим. Не было острого интереса. Была скорее заинтересованность: когда наконец она выйдет за границы и начнет понимать такие простые вещи. То же было с Карлосом. Мое сознание не испытывала давления и ограничений, поэтому я легко могу принять факт того, что есть что-то реальное и одновременно недоступное пока моем сознании, и правила можно нарушать, законы физики - обходить.
Так вот, на последних страницах что-то начало происходить с моей сознанием. Текст не особо изменился в плане информативности, главная героиня начала входить в мир, но я совершенно ясно начала осознавать свои отношения с одним человеком. Я поняла наши мотивы, увидела перспективы. Словно кто-то выхватил меня и поставил смотреть на все извне, со стороны. Я столько мучилась, чтобы сделать это, чтобы понять, чтобы посмотреть отстраненно. И вот, это произошло в процессе чтения об совсем другом. Щелк.
Несмотря на то, что книга не дала мне качественно новой информации, было очень приятно и интересно читать о мире магов с точки зрения именно женщины. Опять поднялась и без того острая для меня тема роли женщины в мире и гендерных стериотипив. Еще порадовала количество женского общения в книге, хотя они не совсем женщины, но все же.
Возможно следующие книги Доннер удовлетворят меня еще больше.
Магический переход. Путь женщины-воина </ b>
Опять женщину заманили, снова с ней что-то делают))))
Откровенно говоря, я позавидовала Тайше: жить у кого-то, ни чем себе не отказывать, быть на природе и все время практиковать под руководством женщины мага. Всегда хотелось чего-то такого.
Книга прочитана только на половину, но уже порадовал список ежедневных практик, чего не хватало в Доннер. Упоминание - прекрасный метод. Не знаю, как насчет возвращения энергии, но он однозначно расставляет все на свои места в голове и в сердце. Я за несколько дней обнаружила в себе вещи, о которых даже не подозревала и доступ к памяти стал легче.
Кстати, читается книга легко, особенно при отсутствии интернета и неспособности делать все то, чтобы хотелось)
@темы: читання