09.08.2015 в 00:27

Пишет  Омела травница:

В ЛЕСУ ПРЕКРАСНО

---

Моє колесо

Як все встигнути? Я перестала писати плани на день, пишу на тиждень, бо постійні повтори пунктів, на які не вистачило часу, або сил вчора...
Доводиться виводити пріорітети. Сьогоднішніми були: трактовка двух розкладів на двох системах (порівняння розкладу на інтуітиному таро та огамі), манікюр, денний сон, похід на базар, спілкування з мамою, спільний обід за лекцією Шафранової, дзвінок бабусі,ворожба на чаї, приирання з мамою зони майбутнього (лоджия), спілкування з Нарою та хоч щось написати в щоденник.

Все. Відвалилися читання, робота з водою, медитації, жіночі практики, тренування з віялами, прогулянка, написання настрою на людину, малювання, танці. Я згадування не робила вже певно тиждень, а медитації може й більше.
Я катастрофічно не встигаю...... Куди?
Все ж пріорітети, є пріорітети, просто так хочеться швидше і побільше всього зробити, щоб поскоріше прийшов той самий щасливий результат самовдосконалення.
Я просто забуваю про те, що під час всіх тих "зробила" я кайфувала, мені подобалося те, що я роблю і що отримую в результаті. Я просто гралася і доводилося себе зупиняти/переключати, аби зробти щось іще, а не весь день, приміром, педикюритися. І я б змогла, бо це була чиста радість. Було неймовірно приємно від тієї легкості, яка наповнювала лоджию замість хламу і я б до ранку могла не покладаючи рук щось виносити, витряхувати, відмивати.

Я навіть не помітила, як стала більше робити з радісним серцем. І справді, як згадаю скільки всього ще можна зробити, дивуюся, що раніше впадала в апатію-депресію. Поплакати теж корисно, але якось лежати овочем і навіть книжечки не прочитати...

До речі, в мене на разі 3 книжечки: Богиня в каждой женщине, "Bitches Get Everything" Карпи і поки намічена "Шаманка" Лін Ендрюс.

О! Лін! Ім`я знайомої, з якою треба б налагодити стосунки. Нащо? Ненаю. У мене список черга очікування на пропрацювання та налагодження стосунків з 63-х родичів (лише 4 покоління в жіночій лінії по матері, а ще є чоловіча, про батьківську я взагалі навіть думати боюся ) 3-х подруг, купи знайомих та ряду незнайомців (від них чимось таким віє). І як все це встигнути, коли мотивація чітко прописана, навіть вже бажання проклюнулося і привід є, а часу бракує? Декого вже можна сісти прописувати, але з "сісти" бувають накладки. Як, власне, і з лягти нарешті спати, щоб завтра мати змогу встати і зробити всі свої важливості, де під №1 - похід магазинами взуття, згадування та написання листа батьку.

Таке враження, ніби Мабон вже завтра, а в мене таки ще не миті вікна. Ага, миття вікон вноситься до списку термінових хатніх справ десь поряд з облагородженням моєї постелі. А Мабон для мене таки двічі рубіж, якщо не тричі: осінь, перехід на стихію Повітря та народження дива.
Так скоро все, а я лягаю майже о 2-й ночі. Треба згадати послати роботун погуляти.

@темы: течія

---

Критика

Не критикувати. Це таааааак складно.
Почалося все з лекції Шафранової, того шматочка, де вона пропрацьовувала діалог з матір"ю і сказала про те внутрішне ставлення до матері, яке повинно бути. І тут я зрозуміла, що справи кепські. Не катастрофічні, бо я все ж багато чого зробила за останні роки в напрямку покращення наших з нею стосунків і отримала разючі зміни та приємні покращення. Але я зрозуміла, наскіли я ще далеко.

Гору вже видно, але до неї крокувати та крокувати.

ще

Наші стосунки стали добрішими, відкритішими та ближчими. Ми проводимо час разом, розмовляємо, щось разом робимо, разом гуляємо і дивимося кіно, я ділюся з нею своїми думками та переживаннями. Круто правда? Лишилося додати лише два пунктики: постановка «Ти - старша, я - молодша» та ставлення, як до божества і всі витікаючі висновки та наслідки. І отут у мене голо. Я постійно розказую їй, що їй і як зробити, рвуся допомогти і дати мудру пораду, просвятити її і наставити на шлях істинний. Вірніше: надмір его. Я весь час її критикую про себе і дозволяю собі обговорювати це з іншими.

Накрити голову руками та плакати навзрид.

Мені соромно. Та, та. Усвідомлення та емоційний відгук - перша ступінь. З цим вже можна працювати. Просто мій розум буквально бомбандується критичними думками, щодо того, що вона робить/каже. Ар! Я пильную свою стрілівську мульку - ставляти свої 5 копійок і вже починаю десь мовчати, десь примиритися, десь нагадати їй, що вона все прекрасно знає та вміє. Але невисказане реве в моїй голові і я несвідомо роблю все те саме на рівні думок/енергій. І все, що я можу, це слідкувати за собою і повторювати про себе як мантру «Мамо, я люблю тебе і поважаю. Тобі видніше.»

Ось вона аскеза. Важко дуже. Я помічаю, як критикую так само інших, повчаю, ставлю себе вище. Це саме те, що мені так не сподобалося в Леночці.
Тоді, в показовий момент її розмови з матір"ю, я була вражена та здивована тим, яка вона зверхня та агресивна, щодо своєї матері. Я була на сто відстотків певна, що Леночка не права і зараз я ії розкажу, як треба.....
Упс. Чіткий живий приклад того як світ демонструє мені в моєму відзеркаленні мої вади. Тоді я не зрозуміла, не відчула. Пошукала в собі і зрозуміла, що я не злюся, коли мама щось робить не так, а це була просто презентація в концентрації та збільшенні. Відчуваю, що мені допомогло також добре напрацьоване ставлення до Леночки. Я фактично і зійшлася з нею, бо вона в перший час викликала в мені фонтан неприйняття та гострого роздратування. Вона мене бісила абсолютно всім. Я зрозуміла, що побудування дружніх стосунків з нею - шикарний полігон для самовдосконалення та драбинка до дуже теплих та плідних стосунків. Це явно моя людина.
Через неї я фільтрую свою мову, бо на останній зустрічі вона вся така високодуховна феечка, приправляла розмову гострими і грубими слівцями. Я якось на автоматі сприйняла це, як лакмусовий папірець власної мови і, не особливо задіюючи інтелект, почала замінювати безпідставну пацанщину у словах.
Дякую тобі Леночка, тепер я не сумніваюся:

Якщо щось не подобається в людині, значить треба пропрацювати цей момент в собі.

Це не означає, що я збираюся скотитися у просвітлений овоч, який будь-який негаразд біжить пропрацьовувати в своїй голові. Є моменти, коли треба висловити свою позицію і дати пораду, висловити своє невдоволення і усвідомлювати свою вищість. Як наприклад: я і надалі проситиму хлопців (та й дівчат) уникати брудної лайки при мені, проситиму палити подалі від мене, або проти вітру і казатиму мамі якісь важливі речі щодо її здоров"я та безпеки.

Це таке собі право на недосконалість, помилки та спрямування на інші важливості. Право інших та й моє. Саме з нього ростуть повага та свобода, довіра та близькість.

Просто уявити, що кожна людина - божество в людській личині, яке веде лише йому відому гру і мені в цій грі відведена певна роль.

______________

ру

Не критиковать. Это Таааааак сложно.
Началось все с лекции Шафрановой, того кусочка, где она прорабатывала диалог с матерью и сказала о том внутреннее отношение к матери, которое должно быть. И тут я поняла, что дело плохо. Не катастрофически, я все же многое сделала последние годы в направлении улучшения наших с ней отношений и получила поразительные изменения и приятные улучшения. Но я поняла, сколь я далеко.

Гору уже видно, но к ней шагать и шагать.

Наши отношения стали добрее, более открытыми и ближе. Мы проводим время вместе, разговариваем, то вместе делаем, вместе гуляем и смотрим кино, я делюсь с ним своими мыслями и переживаниями. Круто правда? Осталось добавить только два пунктики постановка «Ты - старше, я - младше» и отношения, как к божеству и все вытекающие выводы и последствия. И тут у меня голо. Я постоянно рассказываю ей, что ей и как сделать, рвусь помочь и дать мудрый совет, просвятитm ее и наставить на путь истинный. Вернее: избыток его. Я все время ее критикую про себя и позволяю себе обсуждать это с другими.

Накрыть голову руками и плакать навзрыд.

Мне стыдно. Но, и. Осознание и эмоциональный отклик - первая степень. С этим уже можно работать. Просто мой разум буквально бомбардируется критическими мнениями относительно того, что она делает / говорит.
Ар! Я слежу свою мульку стрельца - вставлять свои 5 копеек и уже начинаю где молчать, где мириться со свершенным фактом, где напомнить ей, что она все прекрасно знает и умеет. Но невисказане ревет в моей голове и я бессознательно делаю все то же мысленно / энергетически. И все, что я могу, это следить за собой и повторять про себя как мантру «Мама, я люблю тебя и уважаю. Тебе виднее."

Вот она аскеза. Трудно очень. Я замечаю, как критикую так же других, учу, ставлю себя выше. Это именно то, что мне так не понравилось в Леночке.
Тогда, в показательный момент ее разговора с матерью, я была поражена и удивлена тем, как она агрессивно свысока относится к своей матери. Я была на все сто уверена, что Леночка не права и сейчас я ей расскажу, как надо ....
Упс. Четкий живой пример того как мир демонстрирует мне в моем же отражение мои недостатки. Тогда я не поняла, не почувствовала. Поискала в себе и поняла, что я не злюсь, когда мама что-то делает не так, а это была просто презентация в концентрации и увеличении.

Чувствую, что мне помогло также хорошо наработанное теплое отношение к Леночке. Я фактически и сошлась с ней, потому что она в первое время вызывала во мне фонтан неприятие и острого раздражения. Она меня бесила абсолютно всем. Я поняла, что построение дружеских отношений с ней - шикарный полигон для самосовершенствования и лесенка к очень теплым и плодотворным отношениям. Это явно мой человек.
Из-за нее я сейчас фильтрую свою речь, потому что на последней встрече она вся такая высокодуховная феечка приправляла разговор острыми и грубыми словечками. Я как-то на автомате восприняла это, как лакмус для собственной речи и, не особо задействуя интеллект, начала заменять необоснованную пацанщину в словах.
Спасибо тебе Леночка, теперь я не сомневаюсь:

Если что-то не нравится в человеке, значит надо проработать этот момент в себе.

Это не значит, что я собираюсь скатиться в просветленный овощ, который любой негатив извне бежит прорабатывать в своей голове. Есть моменты, когда нужно выразить свою позицию и дать совет, высказать свое недовольство и осознавать свое превосходство. Например: я и в дальнейшем буду просить ребят (и девушек) избегать грязной брани при мне, просить курить подальше от меня, или против ветра и говорить маме какие-то важные вещи про ее здоровье и безопасность.

Это некое право на несовершенство, ошибки и направления на другие важности. Право других и мое. Именно из него растут уважение и свобода, доверие и близость.

Просто представить, что каждый человек - божество в человеческой личине, которое ведет только ему известную игру и мне в этой игре отведена определенная роль.

@темы: течія, женские практики

---

Вітру

Вітер - мій друг. Ми дружні з ним з тих пір, коли я змирилася із самотністю серед людей. Він увірвався в цей емоційний вакуум і примусив звернути на себе увагу. Він був першим.
Вітер, мов невловимий дикий звір, що приходить, коли сам схоче, але і на заклич озветься, тільки не знаєш, коли і звідки. Штовхне у спину, поцілує в щоки, увірветься всередину надвдихом, закрутить, проскочить по-котячи під рукою і зникне. Просто проходив повз і наніс візит. Або закликає слідувати за собою. Або знову почав свої загравання.

Вітер - моя любов, мій вісник, мій компаньйон.

@темы: течія

---

Необратимость

Натрапила у когось на фільм Необратимость і вирішила свіжим оком поглянути на те, що конкретно призвело до згвалтування. Вважається лідером серед чорнушних фільмів, і саме ця сцена - найбрутальнішою сценою згвалтування в кінематографі. Ой, ну не знаю. Фінальне насилля - так, це занадто і просто жах, але...

Знаєте що? Я не побачила ніякого згвалтування. Грубий тваринний секс - так. Так, з елементами насилля. Але згвалтування.... Може я чогось не розумію. Але вона відверто його провокувала від самої першої миті. Спровокувала себе зловити, притиснути до стіни, дістати ніж. Неприкрито провокаційний одяг спровокував грубі чіпляння. Нормальна дівчина, та ще й вагітна в такому серед ночі не гуляє, а за сюжетом ясно не зовсім нормальна. Тож...
Вона ідеально зіграла роль жертви згвалтування, чим і спровокувала подальші події. Єдине: її попався психопат, який любив бити слабших.

Звичайно, я дивлюся на ситуацію зі звоєї гори, але я бачу, що він навіть не тримав її, а вона навіть не намагалася звільнитися. Я дивлюся з точки зору свого досвіду і своєї сили. Найперше: я б не пішла сама, ризик постраждати та втратити дитину набагато вищій за альтруїзм. Якщо вже занесло -бігла б, або якщо так далеко - боролася і, можливо, постраждала б ще більше, але я б до останнього пручалася.
От тільки Хижак не ведеться на Бійця, йому потрібна саме Жертва, хіба що він любить боротьбу, але на те вона і боротьба, що перемогти може кожен.
Знову таки: в моєму житті не було фізичного насилля, завжди вирішувала і обирала я. Все ж я ще не побачила ніде спростув ання простонародного: "Сука не захоче, кобель не вскоче." Є сотні способів уникати подібних неприємностей і найефективніший, напевне, хоч трохи думати наперед, чого героїня явно в вміла і не хотіла, або тікати, коли небезпека підібралася ближче. Вона ж сповзла стіночкою.
Ця сцена, та й весь фільм - наглядна демонстрація пошкодженого інстинкту, про який так багато говорила Кларіса Піколло Естес. Я б хотіла сказати: сама винна, але вона винна настільки ж, наскільки ми винні, коли труїмося несвіжою вечерею. Просто ми буваємо невідворотно неуважними до себе і отримуємо незворотні наслідки.

---

Цілий день боліла голова через невисип, елементарну втому після нічного пахалова, інформаційний перегруз, сварку двох моїх важливих жінок. Дві спроби відіспатися нічого не дали.
І що в результаті? Лікує улюблена робота і контакт з деревом. Ножик, гілки вільхи і я випала з реальності акуратно вирізаючи феду за федою. Звичайно порізала палець, вимазала кілька паличок і тепер цей набір я нікому не зможу передавати/продати. Ех! Буде мій-мій-мій.

Я така непродуктивна останнім часом, що аж не можу собі нарадуватися )))
____________________
АААААААААААААаааа! А!
Попросила бабусю надиктувати мені родичів. Як нас багато і я майже нікого не знаю, а кого знаю, так це по імені і в обличчя. Пахати-не-перепахати, копати-не -перекопати. Це жіноча лінія. Для чоловічої лінії треба писати лист за океан і сподіватися на скору відповідь. Агр! З ціма би хоч якось розібратися ))))
Тепер почуваюся вдруге за добу переїханою важкогруженим потягом.
Але: це ж можна місяцями проводити ворожіння та діагностики на таро, за нумерологією, астрологією родивлятися зв"язки та нитки. Можна з гостей не вилазити роками. Поїхати в міні тур родичами. Це ж взагалі стільки можливостей!!!!! Це ж можна....

Завтра буду робити дерево і хоч трохи вибудовувати це все ))) АААА!
_________
«C ольхой эзотерическая традиция связывает руну человека Манназ....
Вероятно, вследствие практического ее использования, ольха понимается в эзотерической традиции как некий мост, соединяющий нижнее, подземное царство с надземным царством воздуха. ......
Ольха – дерево, покровительствующее семье; чем больше в семье детей и внуков, тем сильнее ольха поддерживает ее членов. Она укрепляет родственные связи, сплачивает всех членов семьи, ей свойственно соединять людей в род.
Если вы придете к ольхе с проблемами родственных взаимоотношений, она охотно поможет вам найти решение. Это дерево для женщин – хранительниц очага, дерево «большого дома». Ольха поможет вам «привязать» мужа к дому.»
Просто співпадіння.
===========

ру

Целый день болела голова из невисип, элементарную усталость после ночного пахалова, информационный перегруз, ссору двух моих важных женщин. Две попытки отоспаться ничего не дали.
И что в результате? Лечит любимая работа и контакт с деревом. Ножик, ветви ольхи и я выпала из реальности аккуратно вырезая ФЭДу за Федот. Конечно порезала палец, измазала несколько палочек и теперь этот набор я никому не смогу передавать / продать. Эх! Будет мой-мой-мой.

Я так непродуктивная последнее время, что не могу себе нарадоваться)))
____________________

Ааааааааааааааааа!

А!
Попросила бабушку надиктовать мне родственников. Как нас много и я почти никого не знаю, а кого знаю, так это по имени и в лицо. Пахать-никак перепахать, копать-никак -перекопать. Это женская линия. Для мужской линии надо писать письмо за океан и надеяться на скорую ответ. Агр! С этими бы хоть как-то разобраться))))
Теперь чувствую себя второй раз за сутки перееханной поездом-тяжеловозом.
Но: это можно месяцами проводить гадания и диагностики на таро, по нумерологии, астрологии родивлятися н "связки и нити. Можно из гостей не вылезать годами. Поехать в мини тур родственниками. Это же вообще столько возможностей !!!!! Это же можно ....

Завтра буду делать дерево и хоть немного выстраивать это все))) АААА!
_________

"C ольхой эзотерическая традиция связывает руну человека Манназ ....
Вероятно, вследствие практического ее использования, ольха понимается в эзотерической традиции как некий мост, соединяющий нижнее, подземное царство с надземным царством воздуха. ......
Ольха - дерево, покровительствующее семье; чем больше в семье детей и внуков, тем сильнее ольха поддерживает ее членов. Она укрепляет родственные связи, сплачивает всех членов семьи, ей свойственно соединить людей в род.
Если вы придете к ольхи с проблемами родственных взаимоотношений, она охотно поможет вам найти решение. Это дерево для женщин - хранительниц очага, дерево «большого дома». Ольха поможет вам «привязи» мужа к дому. »</ i>
Просто совпадение.

@темы: течія

---

Еще один присест к огаму

Краткое введение об известном - огам это письменность древних кельтов и пиктов, как мы можем предположить, поскольку это происходит со всякой письменностью на таком этапе развития культуры, носила сакральный характер. Однако свидетельства применения огама в качестве магического и мантического инструмента, на которые можно ориентироваться, записаны уже после 10 века, когда традиция использования огама начала отмирать (а возможно и эти тексты были написаны уже в 18 веке любителями "кельтской старины"). В 18 веке интерес к огаму возродился как среди любителей старой доброй Британии, так и среди тайных оккультных обществ. А потом Грейвс написал про него много забавных эклектических фантазий. Кроме этого существует еще валлийский вариант, он выглядит и устроен немного иначе.
Писался огам либо слева на право, либо снизу вверх. Изначально состоял из 20 знаков (я буду писать знаки, чтобы не путаться с "фью" или "феда"), разделенных на 4 семьи по принципу написания, потом к ним добавились еще дифтонги - 5 штук.
Сейчас неоязычники используют огам для магии и мантики. Сразу нужно сказать, что методы описанные в средневековых (или не средневековых) источниках, сильно отличаются от современных - это скорее гадание по алфавиту, чем вытягивание плашек с конкретным значением. Однако, даже русский алфавит "аз-буки-веди-глаголь" можно использовать в мантических целях, так как это замкнутая система с конкретными говорящими названиями символов.
Не вполне верно называть огам - "оракулом деревьев". Да, у каждого знака есть привязанное к нему текстом дерево, а некоторые названия переводятся как названия деревьев. Да, сама структура написания огама снизу вверх - структура растущего дерева. Однако деревьями значение не ограничивается. К каждому знаку привязаны также птицы, орудия труда, занятия, цвета (реки, крепости, святые и т.д., сильно позже по аналогии привязали и животных). Символика каждого из них лишь частично связана с символикой соотвествующей буквы. (Поэтому не всегда работает соотнесение с образами фольклора, вроде деревьев из "Битвы деревьев"). Для расшифровки нужно изучить все символические и прямые значения, которые нам доступны. На их основании мы можем выстроить более или менее логичную систему, опираясь на этот алфавит, в которой в 20 знаков вписывается все многообразие мира (я и многие другие не берут в расчет дифтонги, что вопрос вкуса). А любая логичная система будет работать. Я предлагаю вам ту, которую выстроила на основе изучения источников, кельтских мифов, биологических справок, а также практики, медитации, проживания. Я не претендую на то, что она правильнее, чем у других, илил, не дай бог, что так-гадали-друиды, я просто предлагаю еще один взгляд, еще один выбор которым вы может воспользоваться.
С чем я категорически не соглашусь - это с переворачиванием знаков. Я не могу представить себе этого на письме. Первые две семьи очевидно переворачиваются друг в друга (что добавляет глубины значениям, не вопрос), последняя не переворачивается. У конкретных мантиков это может работать, но сути огама, на мой скромный взгляд, противоречит.
И еще я считаю, что огам правильнее делать из сука одного дерева, или нескольких, если так нравится,и совершенно не обязательно каждый знак делать из связанной с ним палочки (хотя и можно, только европейский тис обладает ядовитой древесиной без правильной обработки, например). В принципе форма палочек скорее является современной традицией, чем необходимым условием работы. Мой набор, например, сделан из яблони и дуба, причем какой знак на что нанести определялось жребием.

Beith (Береза)
Luis (Рябина)
Fearn (Ольха)
Saile (Ива)
Nuin (Ясень)
Huath (Боярышник)
Duir (Дуб)
Tinne (Падуб)
Coll (Орешник)
Quert (Яблоня)
Muin (Виноградная лоза)
Gort (Плющ)
Getal (Папоротник)
Straif (Терновник)
Ruis (Бузина)
Ailm (Сосна)
Onn (Дрок)
Ur (Вереск)
Eadha (Осина)
Iubhar (Тис)
(varezka.livejournal.com/343525.html)

@темы: огам

---

Не можна от так просто взяти і відморозитися від родових обов`язків. Можна роками бігати, ховатися, прикидатися відморозком, але в певний момент таки земля розійдеться і вилізе така альтернатива, що і бігти буде вже нікуди. Подальші інкарнації обіцяють бути ще напряжнішими.

І всесвіт підштовхує легенько у спину і просить не робити такий вираз обличчя, ніби тебе просять небо потримати. У Нут все норм.

У мене живіт повний передочікування дитини, згадування, огам ніяк не осягну, спека і бажання нічого не робити, а тут.... ще і жалості до себе наскребти не можу )

________

ру

Нельзя вот так просто взять и отморозиться от родовых обязанностей. Можно годами бегать, прятаться, притворяться отморозком, но в определенный момент все же земля разойдется и вылезет такая альтернатива, что и бежать будет уже некуда. Дальнейшие инкарнации обещают быть понапряжней.

И вселенная подталкивает легонько в спину и просит не делать такое выражение лица, будто тебя просят небо подержать. У Нут все под контролем.

У меня живот полный ожидания ребенка, упоминание, огам никак не пройду, жара и желание ничего не делать, а тут .... еще и жалости к себе наскрести не могу)

@темы: течія

---

Рецензія. Флоринда Доннер и Тайша Абеляр

«ЖИЗНЬ-В-СНОВИДЕНИИ» була моєю першою книгою від імені жінки, в традиції, започаткованій Карлосом Кастанедою. Не магічної традиції, а скоріше традиції випускати в світ свій магічний досвід спілкування з магами Мексики. Власне, і Кастанеду я читала, але зрозуміла, що це щось не зовсім те.

укр

Читалося мені важко. Нічого складного не було, але характер автора и головної героїні гостро відштовхували мене. Не її нерозуміння певних речей, як було з Карлосом, а саме обмеженість і агресивні випади відтягували прочитання. Тож, читала книгу я двічі з інтервалом більше року. Для мене це стало скоріше художньою літературою, не надто вишуканою і приємною, але чим далі, тим більше стало смішного, поки майже в самому кінці, я не відчула якусь дивну спорідненість. Чесно, я читала її для галочки. Хотілося просто прочитати її, покінчити з усім тим. Не було гострого інтересу. Була скоріше зацікавленість: коли нарешті вона вийде за межі і почне розуміти такі прості речі. Те саме було з Карлосом. Моя свідомість не переживала тиску та обмежень, тому я легко можу прийняти факт того, що є щось реальне і одночасно недосяжне наразі моїй свідомості, і правила можна порушувати, закони фізики - обходити.

Так ось, на останніх сторінках щось почало відбуватися з моєї свідомістю. Текст не особливо змінився в плані інформативності, головна героїня наче почала входити в світ, але я абсолютно ясно почала усвідомлювати свої стосунки з однією людиною. Я зрозуміла наші мотиви, побачила перспективи. Немов хтось вичепив мене і поставив дивитися на все ззовні і з боку. Я стільки мучилася, щоб зробити це, щоб зрозуміти, щоб подивитися відсторонено. І ось, це відбулося в процесі читання про зовсім інше. Клац.

Попри те, що книга не дала мені якісно нової інформації, було дуже приємно та цікаво читати про світ магів з точки зору саме жінки. Знову піднялася і без того гостра для мене тема ролі жінки в світі та гендерних стеріотипів. Ще порадувала кількість жіночого спілкування в книзі, хоча вони не зовсім жінки, та все ж.
Можливо наступні книги Доннер вдовольнять мене ще більше.

Магический переход. Путь женщины-воина
Знову жінку заманили, знову з нею щось роблять ))))
Відверто кажучі, я позаздрила Тайші: жити в когось, ні чому собі не відмовляти, бути на природі і весь час практикувати під керівництвом жінки мага. Завжди хотілося чогось такого.
Книга прочитана тільки на половину, але вже порадував список щоденних практик, чого бракувало у Доннер. Згадування - прекрасний метод. Не знаю, як щодо повернення енергії, але він однозначно розставляє все на свої місця в голові та в серці. Я за кілька днів виявила в собі речі, про які навіть не підозрювала і доступ до пам`яті став легшим.
До речі, читається книга легко, особливо при відсутності інтернету та нездатності робити все те, щоб хотілося )
______________

ру

«ЖИЗНЬ-В-сновидение» была моей первой книгой от имени женщины, в традиции, основанной Карлосом Кастанедой. Не столько самой магической традиции, а скорее традиции выпускать в свет свой магический опыт общения с магами Мексики. Собственно, и Кастанеду я читала, но поняла, что это что-то не совсем то.

Читалось мне трудно. Ничего сложного не было, но характер автора и главной героини остро отталкивали меня. Не ее непонимание определенных вещей, как было с Карлосом, а именно ограниченность и агрессивные выпады оттягивали прочтения. Поэтому, читала книгу я дважды с интервалом более года. Для меня это стало скорее художественной литературой, не слишком изысканной и приятной, но чем дальше, тем больше стало смешного, пока почти в самом конце, я не почувствовала некое странное родство.

Честно, я читала ее для галочки. Хотелось просто прочитать ее, покончить со всем этим. Не было острого интереса. Была скорее заинтересованность: когда наконец она выйдет за границы и начнет понимать такие простые вещи. То же было с Карлосом. Мое сознание не испытывала давления и ограничений, поэтому я легко могу принять факт того, что есть что-то реальное и одновременно недоступное пока моем сознании, и правила можно нарушать, законы физики - обходить.

Так вот, на последних страницах что-то начало происходить с моей сознанием. Текст не особо изменился в плане информативности, главная героиня начала входить в мир, но я совершенно ясно начала осознавать свои отношения с одним человеком. Я поняла наши мотивы, увидела перспективы. Словно кто-то выхватил меня и поставил смотреть на все извне, со стороны. Я столько мучилась, чтобы сделать это, чтобы понять, чтобы посмотреть отстраненно. И вот, это произошло в процессе чтения об совсем другом. Щелк.

Несмотря на то, что книга не дала мне качественно новой информации, было очень приятно и интересно читать о мире магов с точки зрения именно женщины. Опять поднялась и без того острая для меня тема роли женщины в мире и гендерных стериотипив. Еще порадовала количество женского общения в книге, хотя они не совсем женщины, но все же.
Возможно следующие книги Доннер удовлетворят меня еще больше.

Магический переход. Путь женщины-воина </ b>
Опять женщину заманили, снова с ней что-то делают))))
Откровенно говоря, я позавидовала Тайше: жить у кого-то, ни чем себе не отказывать, быть на природе и все время практиковать под руководством женщины мага. Всегда хотелось чего-то такого.
Книга прочитана только на половину, но уже порадовал список ежедневных практик, чего не хватало в Доннер. Упоминание - прекрасный метод. Не знаю, как насчет возвращения энергии, но он однозначно расставляет все на свои места в голове и в сердце. Я за несколько дней обнаружила в себе вещи, о которых даже не подозревала и доступ к памяти стал легче.
Кстати, читается книга легко, особенно при отсутствии интернета и неспособности делать все то, чтобы хотелось)

@темы: читання

---

Підсумки

Не скажу, що я цілком задоволена цим місяцем. При моєму перфекціонізмі та бажанні «більше/краще/швидше» для мене катастрофічно мало того, що я встигла. По правді, мені здається, що я взагалі нічого не встигла та не пізнала :Р

продовження

Та все ж: я поспілкувалася з морем. Нарешті. Не так, як хотілось би, надзвичайно мало, але вкрай концентровано. Я досі не зрозуміла, який вплив на мене призвело те спілкування. Після того я усвідомила власну нечуттевість порівняно з минулим, якусь відірваність, немов я заблукала серед туману. Намагалася відкрити старі рани, але якось не дуже, натомість дуже багато чого згадала зі своїх стосунків, воно просто розгортається переді мною і стає легше та тепліше.

Зараз, чомусь, не почуваюся розгульною дівкою, скоріше досвідченою молодою жінкою, що знає, чого бажає.
Сексуальна самооцінка дещо вирівнялася, ще й хоч через те, що я маю намір в майбутьньому приділяти значно більше уваги сексуальності енергетичній перд суто фізичною. Можливо влаштую собі дослідження, але дуже потім.

Нарешті зайнялася огамом. Я так довго від нього бігала і ось, приступила. Навіть перша сім`я фізично втілена в паличках. Про
вела цікаві медитації через воду. Навіть прочитала маленьку кривослівну лекцію для жіночого кола (я запустила всі всі своїлекторські та ораторські навички). Це перспективна тема для мене. Хотілося б навчитися діагностувати з його допомогою, ворожити та змінювати стан свого розуму та реальність. Поки ще не дуже розрізняю фью, але вперто хочу рухатися далі. Дуже важко настроїтися на огам, але від цього ще цікавіше.

З огамом так само туго, як і з книгою Флоринды Доннер "Жизнь в сновидении". Так повільно читається, просто жесть. І нічого супер складного в матеріалі, я просто не можу читати її багато. Пф. Читаю її, як і «Бегущую с волками», на потім, щоб мати уявлення про неї та елементарно орієнтуватися, коли мій розум буде потребувати інформацію саме з них.

Домальовую мандалу Соулу. Другий атт майже завершено і в мене буде два місяці, щоб завершити весь футарк. Прикольно, якщо промальовування Футарку таки вкладеться у період вагітності )))
Ми з колом вирішили разом настроюватися щотижня на руну і я намалювала хною Феох на лівиці. Чи варто казати, що я не відчуваю жодних змін. Власне всього дуже багато: стихія води, з якою у мене все ще дуже не гладко; огам десь там-таки; кастанедовці; минуле; зміни погоди; вагітність. Дуже важко зрозуміти що є що і хоча б розмежувати відчуття. Оце - оце, те - те. У мене когнітивна кашка.

Можливо я хочу від себе забагато, але я відчуваю, що недопустимо відстаю від самої себе, що не в потоці, але не знаю, як його зловити.

Стало більше жіночого спілкування. Порівняно з місяцями самотності. Жіноче коло і зустрічі з небайдужими мені жінками. Мама мило звалила на озеро, але це її право. Я б теж могла, але чомусь зовсім не хотілося. Хочу на море, на яке мені поки заказано їхати. Самим морем. Треба дорости і все таке. Як мені дорости????

Нарешті мене дехто зацікавив. Одна мила особа. Ми бачилися всього раз, але є великі шанси побачитися ще і я б дуже хотіла б з нею поспілкуватися ближче.

Робити розклади інтуїтиним методом достобіса важко. Реально важко настроюватися та засвоювати інформацію 18 карт на одну єдину людину і це з потоком у повні 78 арканів. Моя оперативка ще не підтримує детальний перегляд окремого аркану, тільки порядковий номер і положення, але хоч процес пошуку став майже моментальним. Пф. Трактовка - окремий шмат роботи на мінімум годину. Дуже виснажливий процес. Треба повернутися назаад і спробувати маленькі розклади.

Спробувала малювати менді. Боді-художник би плакав. Спробувала готувати пасту, робити конус, витискати пасту. Ох як все криво, але я не збираюся зупинятися на одній єдиній спробі. Треба хоча б 5 невдач, щоб я зробила 6-ту підсумкову і зав`язала.

Пити вдається 1,5-1,8 літри настояної на морському камінні води за день. Пробувала залити в себе більше - мене якось так мутило цілий день і нудило від думки про пиття. Часто забуваю пити вдень, зранку не лізе, а вночі вмикається сушняк. Якось у мене з водою все прекрасно вночі, легко та весело, а вдень.... От тільки холодний душ/купання в спеку канає, а у весь інший час - вода всередину.

Ніяк не можу щось робити вночі. Мене вирубає. В найактивніший час для пізнання води мене вирубає, однак я все менше пам"ятаю сни..... Фактично я дуже багато сплю за рахунок ще й денного сну, від якого нікуди не дітися.
_____________

= ру

Не скажу, что я вполне довольна этим месяцем. При моем перфекционизм и желании «больше / лучше / быстрее» для меня катастрофически мало того, что я успела. В самом деле, мне кажется, что я вообще ничего не успела и не узнала: Р

И все же: я пообщалась с морем. Наконец-то. Не так, как хотелось бы, очень мало, но крайне концентрированно. Я до сих пор не поняла, какое влияние на меня привело то общение. После этого я осознала собственную нечуттевисть сравнению с прошлым, какую оторванность, как я заблудилась в тумана. Пыталась открыть старые раны, но как-то не очень, зато очень многое вспомнила из своих отношений, оно просто разворачивается передо мной и становится легче и теплее.

Сейчас, почему-то, не чувствую себя разгульной девушкой, скорее опытной молодой женщиной, знает, чего хочет.
Сексуальная самооценка несколько выровнялась, еще и хоть из-за того, что я намерен в майбутьньому уделять значительно больше внимания сексуальности энергетической чем чисто физической. Возможно устрою себе исследования, но потом.

Наконец занялась огамом. Я так долго от него бегала и вот, приступила. Даже первая семья физически воплощена в палочках. Провела интересные медитации через воду. Даже прочитала маленькую кривенькую лекцию для женского круга (я запустила все все свои лекторские и ораторские навыки). Это перспективная тема для меня. Хотелось бы научиться диагностировать с его помощью, гадать и менять состояние своего ума и реальность. Пока еще не очень различаю фью, но упорно хочу двигаться дальше. Очень трудно настроиться на огам, но от этого еще интереснее.

С огама так же туго, как и с книгой Флоринды Доннер "Жизнь в сновидении" </ i>. Так медленно читается, просто жесть. И ничего супер сложного в материале, я просто не могу читать ее много. Пф. Читаю ее, как и «бегущую с волками» </ i>, на потом, чтобы иметь представление о ней и элементарно ориентироваться, когда мой ум потребует информацию именно из них.

Дорисовываю мандалу Соула. Второй атт почти завершено и у меня будет два месяца, чтобы завершить весь футарк. Прикольно, если прорисовки Футарк таки уложится в период беременности)))
Мы с кругом решили вместе настраиваться еженедельно на руну и я нарисовала хной Феох на левую. Стоит ли говорить, что я не чувствую никаких изменений. Собственно всего очень много: стихия воды, с которой у меня все еще очень не гладко; огама где-то там же; кастанедовци; прошлое; изменения погоды; беременность. Очень трудно понять, что есть что и хотя бы разграничить ощущения. Вот это - это, а вон то - то. У меня когнитивная кашица.

Возможно я хочу от себя слишком многого, но я чувствую, что недопустимо отстаю от самого себя, что не в потоке, но не знаю, как его поймать.

Стало больше женского общения. По сравнению с месяцами одиночества. Женское круг и встречи с неравнодушными мне женщинами. Мама мыло свалила на озеро, но это ее право. Я бы тоже могла, но почему-то совсем не хотелось. Хочу на море, на которое мне пока запрещено ехать. Самым морем. Нужно дорасти и все такое. Как мне дорасти ????

Наконец меня кое-кто заинтересовал. Одна милая особа. Мы виделись всего раз, но есть большие шансы увидеться еще и я бы очень хотела бы с ней пообщаться поближе.

Делать расклады интуитиным методом чертовски трудно. Реально трудно настраиваться и усваивать информацию 18 карт на одну единственную человека и это с потоком в полные 78 арканов. Моя оперативная еще не поддерживает детальный просмотр отдельного аркана, только порядковый номер и положения, но хоть процесс поиска стал почти мгновенным. Пф. Трактовка - отдельный кусок работы на минимум час. Очень утомительный процесс. Надо вернуться назад и попробовать маленькие расклады.

Попробовала рисовать менди. Боди-художник бы плакал. Попробовала готовить пасту, делать конус, выжимать пасту. Ох как все криво, но я не собираюсь останавливаться на одной единственной попытке. Надо хотя бы 5 неудач, чтобы я сделала 6-итоговую и завязала.

Пить удается 1,5-1,8 литра настоянной на морском каминные воды в день. Пробовала залить в себя больше - меня как-то так мутило целый день и тошнило от мысли о питье. Часто забываю пить днем, утром не лезет, а ночью включается сушняк. Однажды у меня с водой все прекрасно ночью, легко и весело, а днем .... Вот только холодный душ / купание в жару канает, а в остальное время - вода внутрь.

Никак не могу что-то делать ночью. Меня вырубает. В самое активное время для познания воды меня вырубает, но я все меньше помню сны ..... Но по факту сплю очень много за счет дневного сна. От этого никуда не деться. [/ MORE]

@темы: течія

---

Солодкий перець для майбутных мам

Болгарський перець під час вагітності

Болгарський красень завдяки складовим мікроелементів - один з овочів, що підтримує в організмі людини вітамінний баланс.

ітд

Вітаміни, що відносяться до груп: А, В, С, Е, К і Р. Тільки вітамінів групи В міститься більше 5 елементів, стимулюючих роботу серцевого та імунної систем людини. Кількість вітамінів А, К і С в кілька разів перевищує їх вміст в моркви, цитрусових фруктах і смородині. При цьому цукру в ньому значно нижче, ніж у зазначених продуктах.
У перці аскорбінова кислота поєднується з великою кількістю вітаміну Р (рутину). Така співдружність сприяє зміцненню кровоносних судин і зниженню проникності їх стінок.

Мінерали - представляють значну частину таблиці Менделєєва. Вони присутні у вигляді 14 найменувань, основними з яких є: магній, кальцій, калій, залізо та інші.

Така мінеральна насиченість забезпечує стабільність функціонування багатьох важливих органів і систем людини, в тому числі зміцнює: судини, м'язи, кістки, волосся, зуби. Покращує зір.
Завдяки високому вмісту мінеральних солей калію і натрію, а також мікро і макроелементів (залізо, цинк, йод, кальцій, фосфор, магній) перець незамінний при анемії, низькому імунітеті, ранньому облисінні, остеопорозі.

Вода, білки, жири, амінокислоти та інші цінні мікроелементи - Стимулюють діяльність шлунка, кишечника, жовчних і сечовивідних органів.

↑ Користь і показання
допомагає позбутися:
безсоння;
депресії;
м'язових і нервових перенапруг;
проблем з пам'яттю і неуважністю;
підвищеного рівня холестерину в крові;
збою роботи імунної системи та шлунково-кишкового тракту;
наявності шлаків і токсинів у кишечнику;
підвищеної в'язкості крові та порушення кровопостачання головного мозку і судин.
ризику тромбофлебіту і появи атеросклерозу.

1-2 штучки щоденного вживання в їжу соковитого і солодкого красеня повністю збалансує в організмі запас необхідних мікроелементів майбутніх мам вбереже себе від:
простудних та інфекційних захворювань;
набряків і судом кінцівок;
змін артеріального тиску;
серцебиття і тахікардії;
втрати зубів і волосся;
перепадів настрою і плаксивості;
втоми і сонливості.
зайвої води в організмі вагітної жінки.

ру

Болгарский красавец благодаря составляющим микроэлементам — один из овощей, поддерживающий в организме человека витаминный баланс.

Витамины, относящиеся к группам: А, В, С, Е, К и Р. Только в витаминной группе В находятся более 5 элементов, стимулирующих работу сердечной и иммунной систем человека. Количество витаминов А, К и С в несколько раз превышает их содержание в моркови, цитрусовых фруктах и смородине. При этом % сахара в нём значительно ниже, чем в указанных продуктах.
В перце аскорбиновая кислота сочетается с большим количеством витамина Р (рутина). Такое содружество способствует укреплению кровеносных сосудов и снижению проницаемости их стенок.

Минералы — представляют значительную часть таблицы Менделеева. Они присутствуют в виде 14 наименований, основными из которых являются: магний, кальций, калий, железо и другие.

Такая минеральная насыщенность обеспечивает стабильность функционирования многих важных органов и систем человека, в том числе укрепляет у него: сосуды, мышцы, кости, волосы, зубы. Улучшает зрение.
Благодаря высокому содержанию минеральных солей калия и натрия, а также микро и макроэлементов (железо, цинк, йод, кальций, фосфор, магний) перец незаменим при анемии, низком иммунитете, раннем облысении, остеопорозе.

Вода, белки, жиры, аминокислоты и другие ценные микроэлементы — стимулируют деятельность желудка, кишечника, желчных и мочевыводящих органов. к содержанию

↑ Польза и показания Употребление свежего болгарского перца помогает избавиться от:
бессонницы; депрессии; мышечных и нервных перенапряжений; проблем с памятью и невнимательностью;
повышенного уровня холестерина в крови; сбоя работы иммунной системы и желудочно-кишечного тракта; наличия шлаков и токсинов в кишечнике; повышенной вязкости крови и нарушения кровоснабжения головного мозга и сосудов.
Яркий богатырь — действенная профилактика образования тромбофлебита и появления атеросклероза. Некоторые учёные считают, что данная овощная культура, выводя из организма канцерогенные вещества, предотвращает появление и развитие в нём раковых клеток. Свежеотжатый сок избавляет кожу от пигментации и нормализует кишечную деятельность. к содержанию

Пополняя витаминный и минеральный дефицит, полученный во время беременности, за счёт употребления в сезон этого прекрасного продукта или овощных салатов с ним, большинство будущих мам убережёт себя от:
простудных и инфекционных заболеваний;
отёков и судорог конечностей;
изменений артериального давления;
сердцебиения и тахикардии;
потери зубов и волос;
перепадов настроения и плаксивости;
усталости и сонливости.

1-2 штучки каждодневного употребления в пищу сочного и сладкого красавца полностью сбалансирует в организме запас необходимых микроэлементов. Кладезь полезных веществ этого уникального овоща выведут лишнюю воду из организма беременной женщины. Укрепят кости, зрение, ногти, а также сохранят нормальное состояние кожи лица и тела.

@темы: течія

---

Практики на прощення

Виписування образ:

1. Дорогий (ім'я)!
2. Я Я злюся за тебе, за те, що ти ...
3. Я ображаюся на тебе, за те, що ти ...
4. Мені було дуже боляче, коли ти ...
5. Мені дуже страшно, від того, що ...
6. Я розчарована тим, що ...
7. Мені сумно від того, що ...
8. Мені шкода, що ....
9. Я вдячна тобі за те, що ...
10. Я прощу у тебе вибачення за те, що ...
11. Я відпустки тебе.
Коженая пункт пропісуваті, поки й попустити. Особливо з до 7
Для Деяк треба писати таке не один раз
Пишеш, на Наступний день перечітуєш и спалюєш, уявляючі, як все Написане згорає между вами и проговорюєш, что хочеш натомість (будь что: цуценя, вірну подругу, поїздку за море, букет Волошок).
____

Наступний крок: если после цього Щось ще висить пітаєш собі:
1 - чому я не хочу відпускаті Цю людину?
2 - чому я не відпускаю Цю сітуацію, цею сценарій подій?
3 - чому я не хочу рухатіся далі?
4 - чому я хочу пережіваті ЦІ емоції?
5 - чому я забороняю Собі щасливі стотсункі?
6 - чого я насправді хочу?
Знову - віпісуєш до посініння.
___


Медитаці та практики:

Уявляєш себе і ту саму людину поряд. Просто відчуй бажання звільнитися від неприємних відчуттів та емоцій, звільнитися і звільнити ту людину. Відчуй це гостре бажання все припинити, або змінити, а тоді розкрий своє серце, як квітку і дістань звідти скриньку для цієї людини. Віддай людині цю скриньку зі словами: це те, про що ти завжди мріяв/ла. Тепер ми - квити. Ти вільни/а, я вільна. І розходитеся.

Ще: прийми зручну позу і відчуй, де напруження, пов`язане з тією людиною. Просто спитай у свого тіла - воно озветься дискомфортом. Посилаєш в цю точку тепло та любов, ніжність та прощення. Це якесь невдоволення собою, минулими діями та рішеннями. Просто відпускаєш їх.

Зняття ярма проблем. (Л. Ренар)
Ти робиш вдих і з'єднуєш руки в замок за шиєю. На видиху ти розриваєш цей замок і, ведучи руки до центру грудей, знімаєш зі своїх плечей половинки ярма. У центрі грудей ці половинки скріплені кілочком. І дуже часто людина починає відчувати, що у нього кілок у груди. На вдиху ти дістаєш цей кілочок з грудей, на затримці дихання дивишся на нього і на видиху викидаєш і скидати з правого плеча проблеми всіх чоловіків, що висять на тобі, а з лівого - проблеми всіх жінок, що висять на тобі.

______________________________________________

ру

_______
Шаг первый. Вернуться к обиде, соединиться с ней, вновь ее пережить, описать ее себе с позиции я обиделся со всеми ощущениями: что чувствовало тело, где, в каком месте было ощущение обиды, какие мысли приходили в голову, как менялось поведение. Лучше всего это все записать. Раньше я писала своим обидчикам письма (правда, не всегда отправляла). Теперь у меня есть особая тетрадочка для работы с обидами.

Шаг второй. Подробно описать, как должен был бы вести себя обидчик, чтобы я не обиделся. Но без частицы не. Это принципиально. Запись «Он не должен был орать на меня при подчиненных» не годится. Правильный вариант: «Он должен был пригласить меня покурить и сказать, где я напортачил».

Шаг третий . Подробно ответить на вопрос: почему, с моей точки зрения, он должен был поступить именно так. (Из чего исходит убеждение: законы, традиции, принятые нормы и т.д.).

Шаг четвертый . Какие могли бы быть причины такого его поведения? (Объяснение, не оправдание). Перечислить возможные варианты.

Шаг пятый. Знал ли он о моих ожиданиях, со всеми поступает так или только со мной?

Шаг шестой. Способен ли он вообще на то, что я от него ждал? Мог ли, в принципе, соответствовать моим ожиданиям?

Шаг седьмой. Какие чувства и эмоции сопровождали мою обиду? (Гнев? Страх? Ненависть? Безнадежность? и т.д.)

Шаг восьмой. Прощение. Прощение – это не оправдание. Прощение и прощание – слова одного корня. Это отпущение, избавление разума от обиды. Я не могу заставить его вести себя так, как хочу. Я не могу его контролировать. Я предоставляю ему возможность стать лицом к реальности и самому исправлять свои ошибки. Нужно создать образ прощения – символ, образ. У меня, например, это поток света, у моих подруг – у кого образ березки, у кого – дороги, у кого – неба. Размыслие обиды заканчивается собственно прощением: проговариванием прощения по следующему алгоритму, обязательно включающему в себя ключевые слова. Алгоритм прощения: Представить себе обиду и человека, который ее нанес, соединиться с обидой и обратиться к воображаемому обидчику, четко проговаривая ключевые слова: 1. «Ты виноват передо мной в том, что…» (Чем больше деталей, тем лучше). Проговорить, какие соглашения были нарушены, проверить, все ли предъявил. 2. «Было бы правильно, если бы ты поступил так…» (В позитиве, без частицы не). 3. «Я думаю, у тебя были причины поступить так, как ты поступил...» Описать возможные, по своему представлению. 4. «Несмотря на то, что у тебя были причины, я чувствую обиду и...» (Что еще? Все сопутствующие чувства, чтобы ничего не осталось). 5. «Несмотря на то, что ты сделал, и несмотря на мои чувства, я решил тебя простить». (Осознанно отпустить). 6. «Это не значит, что этого не было, но я отпускаю тебя». (Вызвать образ прощения, соединиться с ним, дать поток любви на прощаемого). Процесс прощения болезненный. Но если не избавиться от обиды, она разрушит человека.

Автор: Людмила Ливина
Источник: shkolazhizni.ru/archive/0/n-47818/
© Shkolazhizni.ru

_____
1. Дорогой (имя)!
2. Я Я злюсь за тебя, за то, что ты...
3. Я обижаюсь на тебя, за то, что ты...
4. Мне было очень больно, когда ты...
5. Мне очень страшно, от того, что...
6. Я разочарована тем, что...
7. Мне грустно от того, что...
8. Мне жаль, что....
9. Я благодарна тебе за то, что...
10. Я прощу у тебя прощения за то, что...
11. Я отпуска тебя.
Каждый пункт прописывать, пока не отпустит. Особенно до 7
Для некоторых надо писать такое не один раз
Пишешь, на следующий день перечитываешь и сжигаешь, представляя, как все написанное сгорает между вами и проговаривают, что хочешь взамен (что-: щенок, верную подругу, поездку за море, букет васильков).


Следующий шаг: если после этого что-то еще висит спрашиваешь себя:
1 - почему я не хочу отпускать этого человека?
2 - почему я не отпускаю эту ситуацию, этот сценарий событий?
3 - почему я не хочу двигаться дальше?
4 - почему я хочу переживать эти эмоции?
5 - почему я запрещаю себе счастливые отношения?
6 - чего я на самом деле хочу?
Опять - выписываешь до посинения.
___

Представляешь себя и того же человека рядом. Просто почувствуй желание освободиться от неприятных ощущений и эмоций, освободиться и освободить этого человека. Почувствуй это острое желание все прекратить, или изменить, а потом открой свое сердце, как цветок и достань оттуда ящик для этого человека. Отдай человеку эту шкатулку со словами: это то, о чем ты всегда мечтал / а. Теперь мы - квиты. Ты свободен / а, я свободна. И расходитесь.
___

Еще: прими удобную позу и почувствуй, где напряжение, связанное с тем человеком. Просто спроси у своего тела - оно отзовется дискомфортом. Посылаешь в эту точку тепло и любовь, нежность и прощение. Это какое-то недовольство собой, прошлыми действиями и решениями. Просто отпускаешь их.
____

Снятие ярма проблем. (Л. Ренар)
Ты делаешь вдох и соединяешь руки в замок за шеей. На выдохе ты разрываешь этот замок и, ведя руки к центру груди, снимаешь со своих плеч половинки ярма. В центре груди эти половинки скреплены колышком. И очень часто человек начинает чувствовать, что у него кол в груди. На вдохе ты достаешь этот колышек из груди, на задержке дыхания смотришь на него и на выдохе выбрасываешь и скидываешь с правого плеча проблемы всех мужчин, висящие на тебе, а с левого — проблемы всех женщин, висящие на тебе.

---

Відновлення меж

Я не шила вже не знаю скільки. Я шила, коли була з Антоном. Потім - ні. Це одна зі справ, яку я можу робити в будь-яких умовах. Дайте мені тканину та голку з ниткою і я буду шити, вручну, на машинці. Ну, я зробила чохоли для блокноту та книги, чохли для карт, але це такий дріб"язок. раніше я шила сукні, навчилася шити штани, шила сумки та рюкзаки. Хист до шиття мене не покидав, але я полишила швейну машинку. Полишила шити серйозно. Я шила на колінах, згорбившись до пізньої ночі з болем в спині та очах, але нестримним бажанням зробити.
Немов кинувши шити, я звільнилася від тої частини мене, що була пов`язана з ним.ма рівнями чуття.

Ще з ним я малювала. Це була графіка, реальні речі. Портрети, квіти. Я вперто вчилася малювати, хоча виходило не дуже. Я дуже старалася і дуже це любила. Зараз тільки абстракції, безликі, але кольорові. Тоді - лише ч/б.

З ним я обожнювала музику. Я не просто тонула в ній, як зараз, це були танці під водою. Я бачила музику, відчувала її, переживала. Музика для мене була і формою, і кольором, і температурою. Всіма рівнями чуття. Зараз я НІЧОГО НЕ ВІДЧУВАЮ. Вона не зачіпає мене. Торкається тільки на рівні розуму, а серце....

З ним я фотографувала. На телефон. Потім він подарував фотоапарат. Потім кращий. Я фотографувала небо та природу, місто, такі контрастні гострі речі без людей, предмети.

З ним я багато писала. вірші, прозу. Зараз з мене не вичавити, напевно, і 4 строф. Проза ще якось, через раз. Я так віддалилася від цього.


Втративши його я стала танцювати, як танцюють ті, кому вже нічого втрачати, кого у вуста цілувала смерть.

З ним я чула світ та людей. Їхній біль, всю палітру, я знала карту персонального пекла кожного. Я бачила їхне минувше і прийдешне і могла пройти наскрізь їхні душі. Я чула запах їхніх мрій. І світ говорив зі мною.

З ним... Це був біль помноженний на насолоду. Біль вічувати, біль переживати, біль пропускати через себе, біль творити. Такий підлітково екзальтований біль, що виливався в місяці депресії та творчість, що була способом просто звільнитися для нової порціїї переживань. Майже все було через біль, але тоді я була химерно жива, якась пульсуюча.

Я хочу все це повернути, повернути цю частину себе, бо не відчувати - це жахливо. Мої чуття замкнулися на відчуттях тільки мого тіла, тільки на відчуттях тіла. Я не знаю, наскільки буде боляче, страшно і жахливо. Поряд нема нікого, хто б зрозумів і зміг допомогти, чи просто прослідкувати за мною, але я хочу повернути здатність відчувати.
Це інша сторона мене. Дуже темна, дуже сильна, дуже глибока і вічно близька до смерті.

---

Материнство. Пункти

Ось і завершився 30-й тиждень моєї вагітності. Я досі майже нічого не писала про це. Здається, зараз саме час.

Вагітність дуже багато всього змінила всередині мого розуму.

укр

По перше: я дуже захотіла дитину. Після майже чотирьохмісячного протесту, спроб перервати можливу вагітність травами та думок про аборт, побачивши крихітне повноцінне тільце, мені відлягло. Про аборт на такому строку я і думати не хотіла, а наступного дня вже радісно прийняла факт майбутнього материнства.
Окрема подяка дівчатам з Ласки, які підтримали мене і дали змогу висловити та виплакати свій страх та біль. Вони стали янголами во плоті для моєї ненародженої крихітки і, можливо, своєю появою вберегли її.

І після цього прийняття почався переламний момент страхів, сумнівів та вагань, бо материнство тільки зараз якось потрохи влягається в моїй голові з моїм стилем життя. Був час синусоїдних стрибків натрою. Так було кілька місяців: я впадала в депресію, вибиралася з неї, жила в ній. Причин було достатньо: я просто випала з життя, нічим не займалася, не працювала, не було з ким спілкуватися, я фактично була по півтижня вдома, як жити далі я собі просто не уявляла, та й гостро бракувало присутності чоловіка. Радувала тільки мама своєю готовністю стати бабусею і радісим, трохи параноїдальним нетерпінням. Доводилося заспокоювати її, казати, що все буде добре і зараз ще нічого не треба робити, відмахуватися від її "а если?".
Нині я навчилася просто проживати ці моменти, провалюватися вних настільки глибоко, наскільки треба, просто плакати, просто бути без настрою. І все проходить саме, просто проходить без самоаналізу та супермедитацій. Я зрозуміла, що для жінки нормально переживати спади та злети і немає жодної потреби вирівнювати себе штучно.
Ще одна радість: мене всі підтримували. Було дуже приємно чути благословіння від знайомих та друзів, навіть незнайомі люди в спілкувані виражали найкраще.

Ситуація досі не особливо змінилася: я не визначилася з житлом, хоча є запасний варіант; я самотня мама; я не працюю і не уявляю, як житиму далі.
Змінилося моє ставлення. Я заспокоїлася. Я зрозуміла друге: все вчасно, все саме так, як треба і світ попіклується про мене. Реально попіклується. Так я зараз живу на допомозі близьких, вдома і це добре, але всі прекрасно розуміють, що це не вічно. Я і не хочу вічно, хочу жити окремо від всіх і виростити свою дитину так, як сама вирішу.

Я нічого нікому не повинна. Я стала недопустимо егоїстичною, розслабленою та лінивою. Моя вагітність стала основним аргументом та виправданням всьому і що найцікавіше, я відчула, що слова "бо я вагітна" можна і треба заміняти при нагоді на "бо я жінка". Кумедно, що при відсутності вагітності до жінки ставляться як до недочоловіка, та й іноді під час...

Я чітко вирішила для себе, що народжуватиму сама вертикально, вдома з мамою. Можливо, під наглядом акушерки, можливо без, але точно ніякого пологового будинку без критичної потреби.
Я просто не вважаю себе хворою/немічною, аби потребувати медичної допомоги в природньому процесі народження. Не являюся рабинею, для яких в древності створили перший такий заклад.
Ще я не надто довіряю лікарям при тому, скільки поганого я чула про пологові віділення і що відчула в холі одного з них.
Я не хочу, щоб хтось втручався без тієї ж критичної потреби в цей сакральний процес.
В кінці кінців у мене є мама, яка двічі пройшла через це і зможе мене направити і підтримати, бо вона-то знає, що жінка народжує сама. Вона, хвала Селені, теж достатньо наслухалася, тож ми просто один раз перемовилися про те, що я народжуватиму з нею вдома і все.
До речі досі не вирішено де та як це буде відбуватися. Мені здається, що часу лишилося менше, аніж думають лікарі, але я просто чекаю, коли дитина заявить своє право на свободу.

В одній з розмов про те, як же я люблю плавати та пірнати, мама несподівано заявила, що народжувати мені в такому разі теж слід у воді. У мене золота мама. Я лише розглядала це як варіант і думала про часкову участь води. Після її слів щось в моїй голові клацнуло і я підозрюю, що пологи можуть пройти поза домом, десь у водоймі, наприклад на морі ))))
Насправді ідея хороша: можна знайти тихе безлюдне місце і нікого не страшити кількагодинними криками, як би то було у нас на квартирі, де живуть квартирантки ) Та й мені насправді комфортно у воді, вона мене вводить в якийсь змінений стан без втрати контакту з цим світом.
Тож, можливо я народжуватиму в море. Сама не вірю, але ця думка хвилююче радістна, вона мене окриляє.

Доводитя відмахуватися від класичних сценаріїв піклування про дитину.
Мама якось заявила, що ми з братом памперсів не носили, нас пеленали та висаджували. Трохи подумавши та почтавши на цю тему (Жизнь без подгузника. Бауэр Ингрид) я подумала спробувати обійтися навіть без пеленання, самим висаджуванням. Такий підхід здається мені абсолютно природнім, можливо не простим, але вартим зусиль.
Про памперси я навіть не думала, просто уявила собі той дискомфорт, який створює ця штука між ніг малюка та рахунок у гривнях до моменту, поки я примушу дитину перейти на горщік.
Кому може сподобатися весь час бути в паркій об`ємній штуці, повній власних виділень, яка тисне на живіт та обмежує рухи ногами?

Мене періодично питають про те, куди я поставлю ліжечко. Я уважно дивлюся на бабусю і питаю: нащо моїй дитині ліжечко? Я не можу донести до неї те, що не хочу розставатися зі своєю крихіткою і буду носити її весь час з собою. Вона не вірить, що дитина спатиме зі мною. Мені ж просто не зрозуміло, навіщо мені відділяти грудну дитину від себе. Мені не вкладається в голові, що я буду десь щось робити, а дитина буде в дерев `яному вольерчику без материнського запаху та серцебиття. Це ж найбільший жах дитини. Та й мені буде добре відчувати її поряд, бути в постійному контакті.
Ще одне важливе, як люди вважають, питання - дитячий одяг. Я досі не особливо розумію, нащо він. Звичайно, якщо лищати дитину, їй знадобиться кутання. У мене будуть моменти відлучки і я, певно, кутатиму дитину у щось тепле, але шапочки, пінеточки, костюмчики.... Я відмахуюся і кажу, що ще надто рано. З часом одяг знадобиться, але не раніше, аніж наступної весни, а може і пізніше. Я хочу, щоб перші місяці дитина була максимально близько до мене.
Те саме - питання каляски. Певно радянській ментальності не доступне поняття слінгу. Без цього вічно носити дитину на руках просто нереально, бо нічого зробити не зможеш. Вже передчуваю контраргумент: ты как цыганка.
Я усміхнуся у відповідь і скажу так бо:

Ще моя дитина не піде в дитячий садочок. Питання незмінне: навіщо моїй дитині це? Я хотіла б виховати її сама, а не здавати кудись як багаж, або кошеня на перетримку. Мама теж категорично проти (я ж казала, що вона - диво). Сказала, що якщо я не матиму змоги, то вона з радістю посидить з малечею. І сказала з виразом "я буду щаслива з нею нянчитися".
Особисто я нічого з садочку не винесла. Абсолютно порожні роки, хоч мене хвалили за талант малювання та хорошу пам"ять. Я була майже весь час сама і було нудно.

Те саме зі школою. Хіба що дитина з якихось причин дуже захоче, в чому я сильно сумніваюся, але не позбавлятиму права пробувати. Я серйозно думаю про домашне самостійне навчання дитини. Я дізналася, що так реально можна, я чула про екстернат і треба буде якось ближче до почитати найсвіжіші закони у сфері освіти. Я ще навіть не знаю, де ми житимемо на той момент. Але цю ланку можна успішно перескочити, не витрачаючи 10 років дитинства на плющення попи за партою.

В 15-18 років я відправлю дитину у світ. В цьому віці хороша мати повинна померти і дитина повиннаа почати жити для себе і пробувати будувати своє життя. Так було в мене і так має бути. Ідеально, якщо це буде подорож, або переїзд. Така собі ініціація нового віку. Це не відміняє поради та допомогу, але переводить мати у стан вільної жінки, а дитину - стадію перед дорослішанням. Так еволюціонують стосунки від залежності та обов"язку до свободи та взаємодопомоги на рівних.

Все спрощує материнство: відсутність зайвих витрат на допоміжні засоби, свободу пересування і можливість розширити рамки стосунків мама-дитина, зробити їх тіснішими та глибшими. Це найголовніш усвідомлення: все, що дитині треба - щаслива любляча мама, уважна до її бажань та потреб. І все.

В цьому мені допомогла мама, тематичні література та відео, молоді мамочки та свідомі зацікавлені люди. Я поглинала все по троху, багато думала, багато слухала себе. Можливо все піде не так, це все ідеальні моделі, але ці висновки роблять мене спокійною та щасливою в очікуванні народження. Все ж вагітність я не планувала і воно як зародилося природно, так і протікатиме у відповідності зі спіралями життя.

І ще одне: вагітність - благословіння. Це прийшло на рівні відчуттів, зсередини. Вона - не випробування, не спосіб мене змінити, чи виправити. Це просто благодать від природи.

_______________________

Вот и подошла к концу 30-я неделя моей беременности. Я до сих пор почти ничего не писала об этом. Кажется, сейчас самое время.

Беременность очень много всего изменила внутри моего ума.

ру

Во-первых: я очень захотела ребенка. После почти четырех месяцев протеста, попыток прервать возможную беременность травами и мыслей об аборте, увидев крошечное полноценное тельце, мне отлегло. Об аборте на таком сроке я и думать не хотела, а на следующий день уже радостно приняла факт будущего материнства.
Отдельная благодарность девушкам из Ласки, которые поддержали меня и дали возможность выразить и выплакать свой страх и боль. Они стали ангелами во плоти для моей нерожденной крохи и, возможно, своим появлением уберегли ее.

И после этого принятия начался переломный момент страхов, сомнений и колебаний, потому что материнство только сейчас как-то понемногу устаканивается в моей голове рядом с моим стилем жизни. Было время синусоидных прыжков настроения. Так несколько месяцев: я впадала в депрессию, выбиралась из нее, жила в ней. Причин было достаточно: я просто выпала из жизни, ничем не занималась, не работала, не с кем общаться, я фактически была по половину недели дома, как жить дальше я себе просто не представляла, и остро не хватало присутствия мужчины. Радовала только мама своей готовностью стать бабушкой и немного параноидальным нетерпением. Приходилось успокаивать ее, говорить, что все будет хорошо и сейчас еще ничего не надо делать, отмахиваться от ее "а если?".
Сейчас я научилась просто проживать эти моменты, проваливаться в них настолько глубоко, насколько нужно, просто плакать, просто быть без настроения. И все проходит именно, просто проходит без самоанализа и супермедитаций. Я поняла, что для женщины нормально переживать спады и взлеты и нет необходимости выравнивать себя искусственно.
Еще одна радость: меня все поддерживали. Было очень приятно слышать благословение от знакомых и друзей, даже незнакомые люди в общении выражали благостные пожелания .

Ситуация до сих пор не особо изменилась: я не определилась с жильем, хотя есть запасной вариант; я одинокая мама; я не работаю и не представляю, как буду жить дальше.
Изменилось мое отношение. Я успокоилась. Я поняла второй все вовремя, все именно так, как надо и мир позаботится обо мне. Реально позаботится. Так я сейчас живу на помощи близких, дома и это хорошо, но все прекрасно понимают, что это не вечно. Я и не хочу вечно, хочу жить отдельно от всех и вырастить своего ребенка так, как сама решу.

Я ничего никому не должна. Я стала недопустимо эгоистичной, расслабленной и ленивой. Моя беременность стала основным аргументом и оправданием всем и что самое интересное, я почувствовала, что слова "я беременна" можно и нужно заменять при случае на "я женщина". Забавно, что при отсутствии беременности к женщине относятся как к недочоловика, и иногда во время ...

Я четко решила для себя, что буду рожать сама, вертикально, дома с мамой. Возможно, под наблюдением акушерки, возможно без, но точно никакого роддома без критической необходимости.
Я просто не считаю себя больным / немощной, чтобы нуждаться в медицинской помощи в естественном процессе рождения. Я не рабыня, для которых в древности создали первое такое заведение.
Еще не слишком доверяю врачам при том, сколько плохого я слышала о родильные отделения и что почувствовала в холле одного из них.
Я не хочу, чтобы кто-то вмешивался без той же критической потребности в этот сакральный процесс.
В конце концов у меня есть мама, которая дважды прошла через это и сможет меня направить и поддержать, потому что она-то знает, что женщина рожает сама. Она, слава Селене, тоже достаточно наслушалась, поэтому мы просто один раз перемолвились о том, что я буду рожать с ней дома и все.
Кстати до сих пор не решено где как это будет происходить. Мне кажется, что времени осталось меньше, чем думают врачи, но я просто жду, когда ребенок заявит свое право на свободу.

В одном из разговоров о том, как же я люблю плавать и нырять, мама неожиданно заявила, что рожать мне в таком случае тоже следует в воде. У меня золотая мама. Я только рассматривала это как вариант и думала о частичное участие воды. После ее слов в моей голове щелкнуло и я подозреваю, что роды могут пройти вне дома, где-то в водоеме, например на море))))
На самом деле идея хорошая: можно найти тихое безлюдное место и никого не пугать многочасового криками, как бы то было у нас на квартире, где живут квартирантки) Да и мне на самом деле комфортно в воде, она меня вводит в некое измененное состояние сознания без потери контакта с этим миром .
Поэтому, возможно я буду рожать в море. Сама не верю, но эта мысль волнующе радостная и она меня окрыляет.

Приходится отмахиваться от классических сценариев заботы о ребенке.
Мама как-то заявила, что мы с братом памперсов не носили, нас пеленала и высаживали. Немного подумав и почитав на эту тему (Жизнь без подгузники. Бауэр Ингрид) я подумала попробовать обойтись даже без пеленания, самим высаживанием . Такой подход кажется мне абсолютно естественным, возможно не простым, но достойным усилий.
О памперсах я даже не думала, просто представила себе тот дискомфорт, который создает эта штука между ног малыша и счет в гривнах до момента, пока я заставлю ребенка перейти на горшок.
Кому может понравиться все время быть в паркой объемной штуке, полной собственных выделений, которая давит на живот и ограничивает движения ногами?

Меня периодически спрашивают о том, куда я поставлю кроватку. Я внимательно смотрю на бабушку и спрашиваю: зачем моему ребенку кроватка? Я не могу донести до нее, что не хочу расставаться со своей крохой и буду носить ее все время с собой. Она не верит, что ребенок будет спать со мной. Мне же просто не понятно, зачем мне отделять грудного ребенка от себя. Мне не укладывается в голове, что я буду где-то что-то делать, а ребенок будет вольерчике без материнского запаха и сердцебиения. Это же самое ужасное для ребенка. И мне будет хорошо чувствовать ее рядом, быть в постоянном контакте.
Еще один важный, как люди считают, вопрос - детская одежда. Я до сих пор не особо понимаю, зачем он. Конечно, если оставлять ребенка, его нужно будет кутать. У меня будут моменты отлучки и я, вероятно, буду заворачивать ребенка в нечто теплое, но шапочки, пинеточкы, костюмы .... Я отмахиваюсь и говорю, что еще слишком рано. Со временем одежда понадобится, но не раньше, чем следующей весной, а может и позже. Я хочу, чтобы первые месяцы ребенок был максимально близко ко мне.
То же - вопрос каляски. Вероятно советской ментальности недоступно понятие слинга. Без этого вечно носить ребенка на руках просто нереально, потому что ничего сделать не сможешь. Уже предчувствую контраргумент: ты как цыганка.
Я улыбнусь в ответ и скажу так же:

Еще мой ребенок не пойдет в детский сад. Вопрос неизменен: зачем моему ребенку это? Я хотела бы воспитать его сам, а не сдавать куда как багаж или котенка на передержку. Мама тоже категорически против (я же говорила, что она - чудо). Сказала, что если у меня не будет возможности, то она с радостью посидит с малышом. И сказала с выражением "я буду счастлива с ним нянчиться".
Лично я ничего с садик не вынесла. Абсолютно пустые годы, хотя меня хвалили за талант рисования и хорошую память. Я была почти все время одна и было скучно.
То же со школой. Разве что ребенок по каким-то причинам очень захочет (в чем я сильно сомневаюсь) но не лишу его права пробовать. Я серьезно думаю про домашнее самостоятельное обучение ребенка. Я узнала, что так реально можно, я слышала об экстернате и надо будет как-то ближе к почитать свежие законы в сфере образования. Я еще даже не знаю, где мы будем жить на тот момент. Но это звено можно успешно перескочить, не тратя 10 лет детства на просиживание попы за партой.

В 15-18 лет я отправлю ребенка в мир. В этом возрасте хорошая мать должна умереть и ребенок - начать жить для себя и пробовать строить свою жизнь. Так было у меня и так должно быть. Идеально, если это будет путешествие, или переезд. Некая инициация нового века. Это не отменяет советы и помощь, но переводит мать в состояние свободной женщины, а ребенка - стадию перед взрослением. Так эволюционируют отношения от зависимости и обязанности к свободе и взаимопомощи на равных.

Все это упрощает материнство: отсутствие лишних расходов на вспомогательные средства, свободу передвижения и возможность расширить рамки отношений мама-ребенок, сделать их более тесными и глубокими. Это самое главное осознание все, что ребенку надо - счастливая любящая мама, внимательная к его желаниям и потребностям. И все.

В этом мне помогли мама, личный жизненный опыт, тематические литература и видео, молодые мамочки и сознательные заинтересованные люди. Я поглощала все по чуть-чуть, много думала, много слушала себя. Я не посещала никаких курсов и школ.

Возможно все пойдет не так, это все идеальные модели, но эти выводы делают меня спокойной и счастливой в ожидании рождения. Все же беременность я не планировала и оно как зародилась естественно, так и протекать в соответствии со спиралями жизни.

Беременность - благословение </ b>. Это пришло на уровне ощущений, изнутри. Она - не испытание, не способ меня изменить, или исправить. Это просто благодать от природы.

@темы: материнство

---

Закрытая запись, не предназначенная для публичного просмотра

---

Перший місяць Води

Я себе більш меншь організувала і стала планувати на завтра те, що маю зробити. Виходить. Це мене включає і направляє. Іноді банально бракує часу, але досить добре - зробити 50/80 відсотків наміченого.

Почала відчувати себе в медитаціях водою, або водною істотою - неперевершені відчуття.

Я погано відчуваю озера, стоячу воду. Чисто енергетично, як потоки - норм, а вжитися в них дуже важко. З переживанням води вживу ще важко-туго, але краще, аніж раніше. Дуже багато відкривається в результаті контактів, особливо з рухливою водою. Мені все ж імпонують більше річки та моря. Але я зрозуміла повільну природу озер. Поки тільки на рівні розуму.

Помітила, що відсутність контакту з живою водою приводить мене в стан знекровлення і апатії. Дуже важко, я буквально починаю задихатися, якщо не спілкуюся з водою більше 2 діб і водопровідна вода як мертвому припарка, в принципі як і спроби щось намедитувати. Рятують дощі та болітце неподалік від дому.

Побувала на морі. Уі. Двозначні відчуття після. з одного боку я досить добре просунулася в розумінні та відчутті, а з іншого, ще не зовсім доросла, щоб з ним працювати, бо уроки сильно переважали мою підготовку. Зараз і дуже хочеться продовжити працювати, і втома, і розуміння потреби дорости.

Проливаю через себе воду, менше, аніж треба, але набагато більше, ніж було раніше. Тіло радіє.

@темы: практика

---

Стає все гірше. Сьогодні в мене була панічна атака і я навіть не розумію від чого. Як вже було не раз мені стало гаряче у всьому тілі, але останні рази нагрівалася і голова також. Сьогодні ж я зверху я немов горіла і почала задихатися, голова тріщала, думати було важко і вся шкіра немов палала, хоч і на доторк нормальної температури.
Цікаво, що так почуваюся я лише в одному місці - у мами на ліжку, де проводжу дні напівлежачи. Хм.

Я подзвонила Кутцу. По перше - у нього є досвід, по друге - я не знала, до кого з таким ще можна звернутися, по трете - хотілося ще крапельки доброго піклування від нього, нехай і лише по телефону, по четверте - я знала, що можу йому довіритися. Нічим він мені конкретно не допоміг, але я заспокоїлася, пояснюючи свій стан і відповідаючи на запитання та пропозиції. Пульс вщух, я перестала плакати від безпорадності, вирівнялося дихання і голова перестала гудіти. Він пообіцяв приїхати, якщо що) Мур-мур-мур.

Після ромови я почувалася спокійно та.... сито. Таке враження, ніби я трохи попила з нього. Можливо цей стан пов`язанний з моїми упирськими схильностями, які я вперто ховала весь цей час.
Може просто нерви-гормони. Може я відчуваю когось емпатично, а хтось в цей час практикує з вогнем (мій невідомий антипод). Може це дитина. Може я все більше перетворююся на щось водне і середовище без живої води для мене пекло.

Багато «може».

@темы: течія

---

Після моря

Новий етап мене. Була я до поїздки на море і я теперішня.
Одна ніч на морі.
Я надивилася на море стільки, що зараз воно мене в принципі не приваблює. Це був явний передоз. На нічне, чорне, бездонне, посріблене місяцем. А потім ще на вранішне дзеркальне, мерехтливе, шумне, неспокійне, холодне і відштовхуюче мене, але відштовхуюче лише на цей час, лише на цей момент. І я поїхала, знаючи, що наша зустріч була продуктивною, що зараз мені не можна бути поряд, поки я не усвідомлю все.

Скільки ще має відбутися таких зустрічей, щоб ми стали єдиним, щоб я стала собою?

Було занепокоїння. Страх самотності, але готовність пройти і через цей страх і можливість небезпеки і вірогідність вимерзнути. І, хоч я і заспокоїлася, це притягнуло Віталія, щоб я могла зрозуміти і на ділі відчути, що за себе постояти я можу на всіх рівнях, що можу відстояти свою гідність і своє слово, що не дозволю себе ні залякати, ні схилити до чогось мерзенного, чогось, чого я не бажаю. Він з`явився, щоб я зрозуміла, що я маю величезну силу всередині себе, неймовірну стійкість і здатність власною поведінкою та зміною ролей змінювати, контролювати та направляти дії іншої людини.

Він наляав мене, сильно, але боятися не примусив, хоча я відчула таке рідкісне для себе тремтіння колін. І час з ним, був жахливішим за ті всі тупотіння на пірсі: оце відчуття, коли намагаються повісити якісь забов`язання і зробити хорошою для себе, винною і хорошою секс-прислужницею, щоб між нами склалися добрі стосунки. Невже чоловіки настільки впевненні у тому, що жінки панічно бояться самотності і готові на все, аби стати чиєюсь? Мені останнім часом попадаються саме такі. Що б це означало? Тільки я не така. І мене не лякає ні агресія, ні насилля, ні спроби примусу.
В кінці кінців, коли він випустив мене і я вдихнула свіжого повітря, він сказав, що все це була гра. Це жахливо - коли так перевіряють, так випробовують, особливо, коли шкірою відчуваєш, що все це людині притаманно, що якби я поступилася хоч трохи, він би сильніше наступав і просто би скористався мною, і що і погрози, і агресія були притаманними, що він здатен так чинити. Неможливо зіграти те, чого не прожив зсередини, до чого не маєш схильності. Це була гра лише на половину і жах на всі 100.

Це була моя ініціація, нічне випробування сили духу і щось мені підказує, що це дух моря приходив до мене, щоб вивернути мене, притиснути до стіни і побачити, чи є в мені жага жити і гідність битися до останнього.

Ініціація на березі моря в повню. Ідеально.

А далі був кількагодинні спроби не відключиися прямо на березі, хоча на секунд 20 я вилетіла і прокинулася, коли працівник пляжу підійшов перевірити, чи все в мене добре - оце воно найстрашніше, що зі мною сталося без Віталія.

@темы: практика

---

Рішення

Ах! Я не їду у село. Стало від того рішення так легко. Якщо, раптом у мене не з"являться інші варіанти, я прямо туди з дитиною і направлюся і все. Це мій запасний варіант, але запасний, тож....
Я вільна. Море, зустрічай мене.
Як я довго це відкладала. Нащо. Хоча, я лише на днях усвідомила, що це саме те єдине, чого хочу: зануритися в його хвилі, загорнутися, пірнути глибоко-глибоко і зависнути у невагомості, як величезна медуза.

---

Уіііі! Моє бажання про коло практиків збувається. Зустрілися, познайомилися, обговорили. Тільки... Як далі? Навідомо, коли це далі буде, але ж я хотіла валити з Києва...
Пофігу. Радію.
В результаті:
* маса позитивних вражень
* кілька питань для розгляду (Хто хранитель мого роду? Який мій ассидент?)
* 7 нових цікавих знайомих, з яких деякі неявно зачепили
* книжечка про каміння по обміну

@темы: течія