Він викурив другу трубку. Голова самовільно відхилилася назад і погляду відкрилася панорама нічного неба. Жодних думок, жодних відчуттів, тільки чорне зоряне небо.
Він прокинувся. Такого ще не було, щоб він просто відлючився, просто провалився у сон, а от відчуття у тілі було таке, неначе він проспав годин з 10. Він перевернувся з боку на спину і добряче, до хрусту потягнувся. Тільки зараз до нього дійшло усвідомлення дивного відчуття: він лежав на чомусь рівному теплому і твердому. Він ясно усвідомлював, що засинав у лісі під деревом, на пахучій і вже вологій траві.
Він принюхався. Дивно, як він не второпав одразу, що пахне деревом, книгами та свічками.
Поступово очі звикли до напівтемряви. Звичайно це був не ліс. Він лежав у великій круглій залі. У центрі стелі проходили вузенькі гвинтові сходи, від яких променями відходили різні книжкові стелажі. Він сів і сперся на решітку сходів.
Все було на диво реально і стійко, як для сну. Він встав і підійшов до одного з проходів між стелажами. Там була купа різноманітних книжок та предметів: ящичків, зброї, дитячих іграшок. Несподівано почувся дзвінкий звук посуду об посуд. Він озирнувся на звук і побачив високу жінку у чорному шовковому халаті до підлоги з великим білими астрами. Вона була молода смаглява і дуже гарна.
- Злякався? - вона сором"язливо усміхнулася, приопустивши голову і знову глянула на нього. Я зовсім не хотіла тебе лякати. Хотіла пригостити чаєм гостя.
Він мовчав. Поряд з нею він нічогісінько не відчував, так немов вона була лише проекцією, фільмом. Навіть привиди та фантоми відчувалися, а вона - ні.
- Ти щойно з довгої дороги. Давай вип`ємо чаю.
Він не знав, чи можна тут щось пити, чи взагалі чогось торкатися, але інтуіція ще не прокинулася і доводилося плести за течією. В дівчині не було нічого загрозливого, хоч він і знав, що то не показник. Одначе, він не знав де він і для чого, а вона явно все розуміла.
- Із задоволенням, - відповів нарешті він і привітно всміхнувся.
- Нарешті, а то я вже боялая, що ти перемістився не повістю.
- Де я? - спитав він, піднімаючись за нею сходами.
- У моїй бібліотеці, - вона несподівано зупинилася і розвернулася. Вона була не дуже високою, тож вони деякий час дивилися одне одному прямо в очі. - Ти не знаєш, де ти? - спитала вона з щірим здивуванням.
Він знову не відповів. Можливо це було його помилкою, питати про таке. Ким би вона не була, вона могла використати це проти нього. Він трусонув головою. Його знову гризла параноя, хоч він і був певний, що розібрався з нею.
- Такого не може бути, - сказала жінка, продовжуючи підйом. - ти або хочеш ввести в оману мене, або себе.
Він виліз за нею на сонячну веранду. Зміна обстановки так здивувала його, що він на мить застиг. Навколо веранди буяв сад повний трав та фруктових дерев, співали неподалік птахи, а вітер приносив шум прибою.
- Звідси кращій вид, - перевела на себе увагу мулатка і помахала йому рукою з-під виноградного навісу. Вона сиділа за маленьким круглим столиком і гладила буру кішку.
Він сів поряд і уважно глянув на кішку.
- Мене звуть Мориган, - промовила жінка, кокетливо нахиливши голову. - А це - Бастет. Мене не хочуть називати інакше, а я не можу називати інакше її.
- вона розлила чай у широкі глиняні чаші і уважно глянула на нього.
- Луцій.
Несподівано кішка застрибнула на стіл, перестрибнула через посуд і завмерла коло нього. Великі блакитні очі захопили його погляд. Стало м`яко і легко. Він напружив усе ество аби відірвати погляд, але це не було йому під силу. Кішка виявилася сильнішою за всі його ментальні прийоми.
- Бастет припини, - почулося десь здалеку. - Бастет, кицю, іди но до мене.
Пелена потроху почала відходити. У вухах стояв дзвін.
- Вибач її, - почувся все той приємний голос Моріган. - Вона знала Люція і це однозначно не ти. Певно вона приревнувала до імені. Тепер точно випий чаю.
Вона стояла знову зовсім поряд. Від неї йшло тепло і пахло гвоздикою та апельсином. Він торкнувся її пальців, коли забирав чашу і пальці були теплі та живі на дотик.
Він відпив гарячого м`ятного чаю і відчув полегшення і ясність в голові.
- Бастет не дуже людима, тільки мене терпить. - Моріган повернулася на місце, підставивши коліна кішці. Вони довго пили чай мовчки.
Луцій слухав шум моря. Десь неподалік хвиля розбивалася об скелю. Він не знав цього місця Ні зі снів, ні зі спогадів.
- У тебе мало часу, - промовила мулатка, гладячі кішку і не дивлячись на нього. - За чим ти до мене прийшов?
- Поки не знаю.
- Тоді тобі нічого не допоможе.
Все зникло. Він стояв у тій самій бібліотеці біля стелажа і дивився на картину вернади, оточенної прекрасним садом, на якій мить назад сидів. На веранді сиділа гарна смаглява жінка з кішкою на руках.
Він поставив альбом на місце і підійшов до сходів. Нагорі було темно. Він піднявся на саму гору і повільно відсунув важкі двері. Люцій опинився у суцільній темріві. Чути було тільки шум його рухів.
Неподіванно хтось, або щось штовхнуло його.
Він прокинувся від падіння у траву. Знайомий запах приємно обволік, прохолодні стебла лоскотали шкіру. Люцій пам`ятав сон досконально. Він підніс занімілу руку до очей і з гордістю відмітив, що таки привчив себе правильно тримати в руці трубку при будь-яких обставинах, щоб не розтрощити при такій от оказії.
Люцій сів. Була ще тиша глибокої непроглядної ночі. Він повільно забив трубку і закурив.
Він прокинувся. Такого ще не було, щоб він просто відлючився, просто провалився у сон, а от відчуття у тілі було таке, неначе він проспав годин з 10. Він перевернувся з боку на спину і добряче, до хрусту потягнувся. Тільки зараз до нього дійшло усвідомлення дивного відчуття: він лежав на чомусь рівному теплому і твердому. Він ясно усвідомлював, що засинав у лісі під деревом, на пахучій і вже вологій траві.
Він принюхався. Дивно, як він не второпав одразу, що пахне деревом, книгами та свічками.
Поступово очі звикли до напівтемряви. Звичайно це був не ліс. Він лежав у великій круглій залі. У центрі стелі проходили вузенькі гвинтові сходи, від яких променями відходили різні книжкові стелажі. Він сів і сперся на решітку сходів.
Все було на диво реально і стійко, як для сну. Він встав і підійшов до одного з проходів між стелажами. Там була купа різноманітних книжок та предметів: ящичків, зброї, дитячих іграшок. Несподівано почувся дзвінкий звук посуду об посуд. Він озирнувся на звук і побачив високу жінку у чорному шовковому халаті до підлоги з великим білими астрами. Вона була молода смаглява і дуже гарна.
- Злякався? - вона сором"язливо усміхнулася, приопустивши голову і знову глянула на нього. Я зовсім не хотіла тебе лякати. Хотіла пригостити чаєм гостя.
Він мовчав. Поряд з нею він нічогісінько не відчував, так немов вона була лише проекцією, фільмом. Навіть привиди та фантоми відчувалися, а вона - ні.
- Ти щойно з довгої дороги. Давай вип`ємо чаю.
Він не знав, чи можна тут щось пити, чи взагалі чогось торкатися, але інтуіція ще не прокинулася і доводилося плести за течією. В дівчині не було нічого загрозливого, хоч він і знав, що то не показник. Одначе, він не знав де він і для чого, а вона явно все розуміла.
- Із задоволенням, - відповів нарешті він і привітно всміхнувся.
- Нарешті, а то я вже боялая, що ти перемістився не повістю.
- Де я? - спитав він, піднімаючись за нею сходами.
- У моїй бібліотеці, - вона несподівано зупинилася і розвернулася. Вона була не дуже високою, тож вони деякий час дивилися одне одному прямо в очі. - Ти не знаєш, де ти? - спитала вона з щірим здивуванням.
Він знову не відповів. Можливо це було його помилкою, питати про таке. Ким би вона не була, вона могла використати це проти нього. Він трусонув головою. Його знову гризла параноя, хоч він і був певний, що розібрався з нею.
- Такого не може бути, - сказала жінка, продовжуючи підйом. - ти або хочеш ввести в оману мене, або себе.
Він виліз за нею на сонячну веранду. Зміна обстановки так здивувала його, що він на мить застиг. Навколо веранди буяв сад повний трав та фруктових дерев, співали неподалік птахи, а вітер приносив шум прибою.
- Звідси кращій вид, - перевела на себе увагу мулатка і помахала йому рукою з-під виноградного навісу. Вона сиділа за маленьким круглим столиком і гладила буру кішку.
Він сів поряд і уважно глянув на кішку.
- Мене звуть Мориган, - промовила жінка, кокетливо нахиливши голову. - А це - Бастет. Мене не хочуть називати інакше, а я не можу називати інакше її.
- вона розлила чай у широкі глиняні чаші і уважно глянула на нього.
- Луцій.
Несподівано кішка застрибнула на стіл, перестрибнула через посуд і завмерла коло нього. Великі блакитні очі захопили його погляд. Стало м`яко і легко. Він напружив усе ество аби відірвати погляд, але це не було йому під силу. Кішка виявилася сильнішою за всі його ментальні прийоми.
- Бастет припини, - почулося десь здалеку. - Бастет, кицю, іди но до мене.
Пелена потроху почала відходити. У вухах стояв дзвін.
- Вибач її, - почувся все той приємний голос Моріган. - Вона знала Люція і це однозначно не ти. Певно вона приревнувала до імені. Тепер точно випий чаю.
Вона стояла знову зовсім поряд. Від неї йшло тепло і пахло гвоздикою та апельсином. Він торкнувся її пальців, коли забирав чашу і пальці були теплі та живі на дотик.
Він відпив гарячого м`ятного чаю і відчув полегшення і ясність в голові.
- Бастет не дуже людима, тільки мене терпить. - Моріган повернулася на місце, підставивши коліна кішці. Вони довго пили чай мовчки.
Луцій слухав шум моря. Десь неподалік хвиля розбивалася об скелю. Він не знав цього місця Ні зі снів, ні зі спогадів.
- У тебе мало часу, - промовила мулатка, гладячі кішку і не дивлячись на нього. - За чим ти до мене прийшов?
- Поки не знаю.
- Тоді тобі нічого не допоможе.
Все зникло. Він стояв у тій самій бібліотеці біля стелажа і дивився на картину вернади, оточенної прекрасним садом, на якій мить назад сидів. На веранді сиділа гарна смаглява жінка з кішкою на руках.
Він поставив альбом на місце і підійшов до сходів. Нагорі було темно. Він піднявся на саму гору і повільно відсунув важкі двері. Люцій опинився у суцільній темріві. Чути було тільки шум його рухів.
Неподіванно хтось, або щось штовхнуло його.
Він прокинувся від падіння у траву. Знайомий запах приємно обволік, прохолодні стебла лоскотали шкіру. Люцій пам`ятав сон досконально. Він підніс занімілу руку до очей і з гордістю відмітив, що таки привчив себе правильно тримати в руці трубку при будь-яких обставинах, щоб не розтрощити при такій от оказії.
Люцій сів. Була ще тиша глибокої непроглядної ночі. Він повільно забив трубку і закурив.
-
-
20.08.2014 в 11:39-
-
12.02.2024 в 23:24Хотел бы поделиться с вами своим последним опытом поиска рекомендуемого автосервиса в Оренбурге. После нескольких разочарований, я наконец нашел то место, которым действительно остался доволен — AutoLife.
Что мне особенно понравилось в АвтоЛайф 56, так это мастерство специалистов каждого специалиста этого сервиса. Мастера не только с превосходным результатом решили проблему с моим автомобилем, но и предоставили нужные наставления по его дальнейшему обслуживанию.
Мне кажется важным поделиться этой информацией с вами, так как знаю, насколько вызывающе порой найти действительно надежный сервис. Если вы ищете достойный автосервис в Оренбурге, рекомендую обратить внимание на АвтоЛайф, расположенный по адресу: г. Оренбург, ул. Берёзка, 20, корп. 2. Они работают ежедневно с 10:00 до 20:00, и более подробную информацию вы можете найти на их сайте: https://autolife56.ru/.
Надеюсь, мой опыт окажется полезным для кого-то из вас. Буду рад узнать о ваших впечатлениях, если решите воспользоваться услугами AutoLife56.
Ремонт автоэлектрики
Альтернативные ссылки
Вашему вниманию представляем надёжный автосервис в Оренбурге - автосервис AutoLife Откройте для себя о автосервисе AutoLife: почему мы в обслуживании автомобилях в Оренбурге Вашему вниманию советуем идеальный автосервис в Оренбурге - АвтоЛайф Открытие: рекомендуемый автосервис в Оренбурге - сервис AutoLife56 Использование качественного автосервиса в Оренбурге завершился успехом: сервис AutoLife56 994_12b
-
-
20.02.2024 в 06:31eroscenu.ru/?page=8643
eroscenu.ru/?page=34086
eroscenu.ru/?page=30431
eroscenu.ru/?page=12367
eroscenu.ru/?page=8352
eroscenu.ru/?page=8641
eroscenu.ru/?page=18544
eroscenu.ru/?page=6120
eroscenu.ru/?page=25631
eroscenu.ru/?page=440
eroscenu.ru/?page=18770
eroscenu.ru/?page=34462
eroscenu.ru/?page=8614
eroscenu.ru/?page=47850
eroscenu.ru/?page=48915
eroscenu.ru/?page=3736
eroscenu.ru/?page=13130
eroscenu.ru/?page=38062
eroscenu.ru/?page=22658
eroscenu.ru/?page=8458
технологические ссылки исторические ссылки экологические ссылки игровые ссылки экологические ссылки рекомендованные ссылки отборные ссылки модные ссылки технологические ссылки хорошие ссылки 8266c7c