О, Селено! Як же мене все дістало.
Дістали стосунки, чесно дістали. Що мені зробити, щоб мене не намагалися пригріти чоловіки? У монатир я не піду, щодо зовнішності та поведінки, то завжди знайдеться охочий навіть на мої спроби бути асексуальною та хлодною. Боюся, декого це навіть більше заінтригує.
В моєму житті нема музики, нема ритму, нема танцю. Дякую за контактну імпровізацію, але це так рідко, так мало і так... обмежено. В моєму житті нема смаку. Я так мало ворожу. Майже не відкриваю карт для інших, так, досліджую.
Все стало обмежено і затинуто в рамки квартири. Я тиждень не виходила з дому. Може не по факту, але за відчуттями мене не було з півмісяця. Читала, дивилася кіно, читала.
Все якось зблякло. Де рух? де та непевність молодості? де азарт? де пристрасть? де легкість?
Так завжди у мене, коли є стосунки, коли хтось намагається зайняти весь мій світ, або дати мені щось краще, чого я заслуговую.
Мені було добре в той період, коли в мене не було нікого, мені легко дихалося, мені було просто. Все рухалося, все розвивалося, все перетікало, я змінювалася, я працювала над собою, я жила. Єдине, що мене харило - відсутність власного кутка. Все. Було часом сумно, що я сама, але це лише через нерозуміння своїх невдач. Якби ж я насправді хотіла стосунків, якби ж то.
Чому я не можу просто пожити сама? Чому? Я хочу цього з 10-ти років і досі провал.
Дістали стосунки, чесно дістали. Що мені зробити, щоб мене не намагалися пригріти чоловіки? У монатир я не піду, щодо зовнішності та поведінки, то завжди знайдеться охочий навіть на мої спроби бути асексуальною та хлодною. Боюся, декого це навіть більше заінтригує.
В моєму житті нема музики, нема ритму, нема танцю. Дякую за контактну імпровізацію, але це так рідко, так мало і так... обмежено. В моєму житті нема смаку. Я так мало ворожу. Майже не відкриваю карт для інших, так, досліджую.
Все стало обмежено і затинуто в рамки квартири. Я тиждень не виходила з дому. Може не по факту, але за відчуттями мене не було з півмісяця. Читала, дивилася кіно, читала.
Все якось зблякло. Де рух? де та непевність молодості? де азарт? де пристрасть? де легкість?
Так завжди у мене, коли є стосунки, коли хтось намагається зайняти весь мій світ, або дати мені щось краще, чого я заслуговую.
Мені було добре в той період, коли в мене не було нікого, мені легко дихалося, мені було просто. Все рухалося, все розвивалося, все перетікало, я змінювалася, я працювала над собою, я жила. Єдине, що мене харило - відсутність власного кутка. Все. Було часом сумно, що я сама, але це лише через нерозуміння своїх невдач. Якби ж я насправді хотіла стосунків, якби ж то.
Чому я не можу просто пожити сама? Чому? Я хочу цього з 10-ти років і досі провал.