Для мене найкращій показник успішної роботи над собою - позитивні зміни з близькими мені людьми. Ще - внутрішня наповненість та радість, але це просто мій обов"язковий мінімум. Навіть якщо все погано, треба знайти іскорку радості і роздмухати її.

Я перестала повчати маму і вона почала підказувати мені ТАКІ речі. Наче просто, але так життево і так важливо. Коротше: в мене класна мама. Вона найближча і мама в принципі - найпоказовіша особа в житті.

Життевих покращень поки не бачу, але я маю феноменальну здатність морозитися від того, чого бажаю та в притул не бачити очевидних та простих речей. Прозріння будуть, а від руху вперед не втекти.

Ще я спілкуюся з предками. Періодично. Треба регулярно. Вони дуже делікатно вливають в мою голову молоко істини про мене. Я роблю вигляд ніби воно лише мочить мені волосся, але ж ми всі в курсі....
Я покинула за них молитися, але стала спілкуватися персонально. Може так і краще.

Але я не покинула читати для них мантри. До прекрасної мантри Місяця додалася мантра Сонця і реально неначе Сонце встало у мене всередині і я почала прокидатися.

А мамою бути важко.