Ітак я наважилася: я їду додому.
Ніяк інакше це назвати не можу. Слова "батьківщина, Куба, за океан, до тата" недостатньо змістовні. І, здавалось би я все життя прожила в Україні, а дитинство прожила в Ірпіні, але слово "дім" гуляло зі мною туди, де я ночувала і закріплювалося на місяці в певній точці. А тут раптом воно прикипіло до невідомого і забутого.

Що ж. Додому.

Наразі у мене абсолютно немає грошей на переліт. Звичайно є певні резерви, але цього ніяк не вистачить навіть на один квиток в один бік, а треба на себе і на Марі і в обидва боки.Я запросила допомогу і на вихідних сяду на телефон лбдзвонювати родичів. Розішлю прохання знайомим та друзям.Буду підключати всі варіанти допомоги. Це для мене ідеальна практика жіночності: просити і приймати.

Ще це шанс відновити стосунки з родичами з обох боків і отримати кармічні відпускні.

Ще мені просто хочеться до тата. Хочеться спробувати те життя і пошукати в ньому себе, навчитися новому.

Тупо хочу в тепло, до моря, наїстися фруктів і натанцюватися до упаду.

@темы: течія