Straif

Я повільно і важко рухаюся вперед. Мені вже пофігу, що буде далі. Я стільки разів за останні 2 місяці падала без сил, втрачала віру в себе, ненавиділа все навколо і хотіла втекти. Стільки разів, що я вже і не сподіваюся, що стане легше. Я видираюся на якусь гору, нащось, тягнучі за собою віз. Я так накачую своє тіло, своє серце і свій розум. Час від часу я зупиняюся і викидаю щось з колісниці, яку я тягну за собою і вона ледь помітно легшає, а мої вміння та знання зростають.

Я вже навіть не думаю про фініш. Я просто деруся вгору і роблю все, аби не сповзати назад. так було не раз і я знову чомусь рухалася далі.
Я не знаю, куди йду, але знаю, що не можу стояти на місці - незмінно сповзу. Не хочу повертатися вниз. Я дуже довго йшла вздовж, підтримуючи ілюзії неприйняття рішень.

Терен - це випробування, яке або пройдеш, або не пройдеш. Тут не буде ні розваг, ні нагород, ні провідника. Тут треба прориватися і можна обійтися лише меншою кров`ю, але варто спинитися і Кери вискочать із з мороку на запах крові малодушної жертви.

Тут нема геройства. Це просто те, що треба зробити і цього ніхто ніколи не оцінить. Молодець, що вижила - це максимум.

Тільки так відступає жалість до власної душки та душки. Тільки так закаляється характер і розчищається дорога в майбутне. Тільки так.
Метелика не хвалять за те, що він розірвав кокон.

@темы: течія

---

Таке

По перше: моїй крихітці 2 місяці. Хм. Вона вже висаджується, тож ми майже обходимося без пелюшок і, звичайно ж, ніяких памперсів.
Мала відбирає весь час, а я просто вчуся робити все з нею, в процесі годування, гуляння, колихання. Поки ще нелади зі сном. Періодично забуваю спати вдень, мало сплю вночі. В результаті зомборежим буває дуже часто.

По друге: здається мій потяг почав крутити колесами. Важке чух-чух-чух.

По трете: маса інформації. Все раптом стало складатися, приходити і приходити для термінової реалізації, як мінімум для проживання та практики.

По четверте: все менше хочеться про щось комусь казати та й навіть писати. Тільки практика-практика-практика. Та й часу все менше. Стільки треба всього зробити щодня. Я не все встигаю, а спілкуватися.... Краще щось зробити разом. Що обговорювати минуле? Мене нестерпно тягне в майбутне. Я надто довго чекала, надто довго готувалася і думала.

@темы: течія

---

Те, що мені зараз треба

---

Це коли просиш про трансформацію і тебе питають, чи тебе не розірве на клапті. Я відповіла, що зроблю все, аби впоратися.

---

Ритуалы Самхейна

На Самайн умирает год и возрождается в момент солнцестояния в середине зимы....

Самхейн — это время отражений, когда вглядываются в прожитые года, понимая, что только над одним в нашей жизни мы не властны — над смертью.

Самайн, Самхейн, Хелоуин вообще очень мощное время, когда силы мертвых выходят на землю. Это период отбрасывания, отбраковки ненужного, и выравнивания линий предков, укрепления связи с корнями, воспоминаний, которые породили Вас и Ваших предков.

Во-первых, – это несомненно почтение умершим, понимание своих корней, их величия и низости, понимания, что кто ты, какой ты – это тебе уже дали и ты не можешь от этого ни скрыться, ни подкрасить, чтобы красивее смотрелось. Вот это признание – первое, что даст чистоту.

Ровно неделю с 29 октября по 5 ноября, пока празднуется праздник, мертвые могут общаться со своими живыми посредством снов, памяти.
Согласно кельтской легенде, белая пустыня, где живет Саман (Самхэйн), необычайно красива и чиста, ибо свободна от всего лишнего и наносного.

Велесова ночь – магическая ночь испытания и посвящения. В эту ночь легче всего спуститься в подземелья своего подсознания и обрести Силу, если сможешь преодолеть свой страх. Это время для очищения, осмысления, понимания и, возможно, перехода на новую ступень.

Для начала, в первый день Самайна необходимо огласить то, что человек пытается сбросить. Для этого надо создать маску своими руками (маску этих качеств). Человек носит эту маску и наблюдает потоки, которые она рождает. Затем в последний день праздника (5 ноября) он прощается с маской, бросая её в огонь. В этот момент голодные духи, которые питались энергией этих старых качеств в ужасе бегут от Вас, потому что под маской у человека лицо, разрисованное под «Смерть». На голодных духов смотрит сама смерть, а человек в это время обретает Свободу.

(www.silnye-zagovory.com/publ/prazdniki/slavjans...)

---

Самайн: Дикая Охота

Самайн (Самхейн) – пожалуй, самый таинственный и загадочный – и одновременно самый известный из праздников Колеса Года. Правда, большинству он известен как Хэллоуин – да-да, именно так.

Самайн – это опасно.
Если вы из тех, кто при слове «опасность» делает шаг назад – вы поступите мудро, отказавшись от мысли проделать то, что описано ниже. Мудро, а не трусливо – это разные вещи. Знать предел собственных сил – не постыдно.
Если же вы готовы на риск, чтобы дойти до этого предела, испытать самого себя – то, возможно, рано или поздно вам придет в голову мысль о Дикой Охоте. И вот об этом я хочу вам кое-что рассказать. О том, как это происходило со мной. Это не значит, что у вас все будет точно так же. Может быть, вы избежите моих ошибок только для того, чтобы совершить свои.

Что такое Дикая Охота? Представьте себе, что вы попали в крайне сложную ситуацию. Вас обвиняют в совершении преступления, вы шпион на грани провала или за вами гонится мафия… Так или иначе, вы один против всех. В каждом встречном вы обязаны видеть врага, за каждым углом ожидать нападения. Вам некому помочь, и вам придется напрячь все силы, обострить все чувства, думать и реагировать так стремительно, как только сможете – чтобы вырваться из смыкающегося кольца.
Это – Дикая Охота.

И заранее избавьтесь от иллюзии, что охотником будете вы. Никогда. Вы – преследуемый, а не преследователь… но преследуемый – еще не добыча, еще не жертва. Добыча может и ускользнуть, если она достаточно ловка и быстра, может даже одолеть хищника – если хватит сил и смелости.
Ради чего идут на Дикую Охоту? Прежде всего – затем же, зачем совершается большинство вещей в этом мире… для того, чтобы познать самого себя. Чтобы встать лицом к лицу с собственным страхами, победить их и стать сильнее. Риск велик, но он того стоит.
Вот только не меряйтесь силами – с Силой. Вы заведомо несоизмеримо слабее. Признать это – всего лишь разумно, не признавать – глупо и очень опасно. Я была свидетелем того, как человек, в приступе бахвальства вызвавший на себя Дикую Охоту, едва не погиб. Счастье, что рядом оказался друг, успевший вовремя довезти его до больницы. Счастье – но не случайность. В Дикой Охоте случайностей не бывает.
В прежние времена Охота, чаще всего, заключалась в прохождении Тропы. Ночью, в одиночку, по лесу. Нужно было успеть (как правило, к рассвету) добраться до определенного места. Успел – победил, нет – проиграл.
Ночью в лесу и знакомые места не всегда узнать можно. А уж если тебе еще и создают препятствия – а их создают… Словом, это было очень непростой задачей.
В наши дни Дикую Охоту вам вполне могут организовать в городских условиях… если вы об этом попросите (а прежде, чем попросить, хорошо подумайте). Сама просьба не требует особого обряда или ритуала, достаточно внятно и убежденно проговорить, про себя или вслух – «Я вызываю на себя Дикую Охоту». Убеждаете вы в этом скорее себя. Если вы действительно этого хотите – вас услышат. И события начнут развиваться непредсказуемо.
Убить или покалечить вас вряд ли попытаются. А вот напугать, спровоцировать на агрессию, унизить – легко и в самых разных вариантах. Ваша задача – выдержать. Не испугаться. Не лезть в драку, если не нужно, а если нужно – привести себя в состояние готовности к бою. Не теряться, не позволять себе упускать контроль над ситуацией…
Как правило, окончание Охоты хорошо ощущается. Оно описывается одним словом – «всё». Выдох. Я жив. Все закончилось. Я победил.
Если в какой-то момент вы поймете, что ваши силы на исходе, подступает отчаяние и паника – вы можете сдаться. Выберите для этого любую формулировку, лишь бы она точно отражала ваши чувства: я сдаюсь, я проиграл, прошу остановить Дикую Охоту… Говорите искренне, и Охота прекратится. Это будет означать ваш проигрыш. Но проигрыш – не наказание. Вы просто переоценили свои силы. Обидно, но не смертельно. В любом случае, вы приобретете некий опыт… и не забудьте поблагодарить тех, кто создал для вас ситуации, в которых вы смогли этот опыт получить.
Заискивать перед Силой или предлагать дары – бессмысленно; злиться, а тем более предъявлять претензии – чревато. Проявите уважение и выразите благодарность – вот поведение достойного. Спокойно признайте свою силу и свою слабость, извлеките урок – вот поведение мудрого.
И если это – о вас, тогда – удачной вам Дикой Охоты…
…если отважитесь.

(esoline.ru/article/76)

---

Для мене найкращій показник успішної роботи над собою - позитивні зміни з близькими мені людьми. Ще - внутрішня наповненість та радість, але це просто мій обов"язковий мінімум. Навіть якщо все погано, треба знайти іскорку радості і роздмухати її.

Я перестала повчати маму і вона почала підказувати мені ТАКІ речі. Наче просто, але так життево і так важливо. Коротше: в мене класна мама. Вона найближча і мама в принципі - найпоказовіша особа в житті.

Життевих покращень поки не бачу, але я маю феноменальну здатність морозитися від того, чого бажаю та в притул не бачити очевидних та простих речей. Прозріння будуть, а від руху вперед не втекти.

Ще я спілкуюся з предками. Періодично. Треба регулярно. Вони дуже делікатно вливають в мою голову молоко істини про мене. Я роблю вигляд ніби воно лише мочить мені волосся, але ж ми всі в курсі....
Я покинула за них молитися, але стала спілкуватися персонально. Може так і краще.

Але я не покинула читати для них мантри. До прекрасної мантри Місяця додалася мантра Сонця і реально неначе Сонце встало у мене всередині і я почала прокидатися.

А мамою бути важко.

---

shuwany & spirits-house
Другие тесты и гадания от Шувани

---

Перший місячний день


Символ - світильник, лампада, світло, лампа,жертовник Гекати, Афіна Паллада, що вийшла в повному спорядженні з голови Зевса.

опис

Дія - думка.
Камені - гірський кришталь, діаманти.

День індивідуальної роботи, творчих задумів і роботи з ментальними енергіями.

У цей день ніяких справ починати не можна, краще їх тільки планувати. Думки, мрії і плани цього дня можуть успішно реалізуватися, при чому як би самі собою. Це дуже чистий день.

Добре використовувати енергетику першого місячної доби для прощення образ своїм близьким і навіть ворогам.

Медитація
Корисно помедитувати на вогонь і налагоджувати контакт з природою та її силами.
____

Другий день
Символ - паща, рот, ріг достатку, Харибда, Левіафан, Кіт.

опис

Камені: жадеїт, халцедон, агат переливчастий.
Дія: споживання.

Ще тривають дні Гекати. Сьогодні варто повчитися контролювати емоції та приборкати гнів, також вчитися виявляти щедрість.
На побутовому рівні цей день не підходить для близьких контактів, для одруження, судових процесів і сварок.
Треба сьогодні найбільше приділяти увагу стану фізичного тіла.
Хороший день для подорожей, розвитку та реалізації творчості і для навчання.
Плани свої поки ще треба тримати при собі.

Медитація
Сьогодні добре медитувати зосереджуючись на фізичному тілі і його потребах.

@темы: В честь Селены

---

Карта дня 1

«Королева Мечей — это женское проявление стихии воздуха. Она олицетворяет собой ум, открытость, независимость, фантазию и сообразительность. Это — выражение нашей способности решать проблемы при помощи логики, восходить на всё более высокие ступени познания, не теряясь перед наплывом идей и сомнений. В отличие от прежнего представления о Королеве Мечей как «злой женщине», в лучшем случае — вдове, сейчас мы видим в ней женщину (или женское начало в мужчине), освобождающую себя от зависимости благодаря силе своего разума. Лишь в некоторых случаях нам открывается негативная сторона этой карты: это чаще всего «снежная королева», за внешней привлекательностью которой скрывается холодный расчет и почти непреодолимое отчуждение.»

@темы: таро, практика

---

Цікаво так мене включило на стихію повітря:

1 - пішли мантри. Раніше я їх так добре слухала, щось підмуркувала, а тут нормально так розвинула і посилила практику наспівування мантри гармонізації місяця. Тепер це плавно переходить в медитативну гармонізацію по Роду.

2 - я почала займатися зачісками. Повітря для мене в пронципі - це плетіння. Тепер я з блиском в очах дивлюся мк та чаклую зі своїм волоссям. А які перспективи.... Можна вплітати заклинання у волосся. Можна ловити подруг і робити їх ще гарнішими власними руками. У-ня-ня.

3 - огам. Я не знаю, що це... Може кількість просто перейшла в якість... Я буквально почала його відчувати. Інформативність досі на нулі, але може не в інформативності справа, бо ж це не просто мантична система, це набагато більше )))

4 - я перестала так втомлюватися і висипаюся. Може просто я нарешті відійла від пологів.... Хочеться так багато всього зробити, пізнати, вивчити, спробувати....

5 - зносить дах. Двом людям вже вдалося дістати мене, зачепити і отримати у відповідь ніфігову таку хвию агресії. Якщо вперше я думала, що це просто нерви і перевтома, то зараз чітко бачу, що це нереалізована внутрішня агресія і захист своїх кордонів. Наче нормально, але мені зовсім не притаманно кричати на людей у весь голос. А ще цей внутрішній спокій при бажанні розгромити все навколо і піти в ніч.

Далі буде .... буде.... буде.....

@темы: течія, практика стихій

---

Любовь пришла из-за угла

И тут огам вошел в мое сердце дуновением с запада....

Suaimhneas - спокойствие, безмятежность.

07.10.2015 в 22:34

от  ogham.

Он прекрасен, прекрасен и мощен. Он как искусно сделанный клинок, изящный, завораживающий, но неизменно опасный. Он как хитросплетение листвы, неясное и неслучайное. Он...

Я влюбилась.
Пусть я его до сих пор не понимаю, но теперь он станет моей страстью

---

Точки на піску. Кеназ

Бути мною - це сидіти на дивані серед ночі в порожній квартирі та діставати манікюрними ножицями зі ступні уламок скла під рев доньки-крихітки. Кров біжить, дитя кричить. Це при тому, що підлога не раз мита-метена. Просто знову єдина живність в оселі - лише я (до малої зась) і прибацнута нежить розійшлася.

А камені нормально так підходять до стихії повітря. Я, звичайно, досі так нічого і не практикувала, але вже щось собі надумала і вирішила таки розпрощатися/розквитатися з минулим.

@темы: течія

---

Дагаз. Перехід

Все закрутилося. Дагаз.
Закінчила малювати мандали, закінчила цикл, фазу в 9 місяців вагітності, період найбільших змін мене. І тут, на самому рубежі завжди виникає питання на скільки великий я готова зробити крок вперед, чи стрибок. Я не знаю, а щось всередині хоче саме відштовхнутися від землі й здійнятися в повітря вороном. Це навіть не стрибок.

Тільки для цього треба все відв`язати та повідпускати, звільнитися. Це не позиція вовк-капкан, кожна пір`їна цінна.
Тому знову виліз Антон, виліз десь зсередини мене, тугою важкою і безнадійною. Тут я неначе закутана в колючий дріт.

@темы: течія

---

Мій Футарк

Я нарешті зробила це!
Юху! Фанфару мені, фанфару!

9 місяців роботи і 24 ескізи рун Футарку готові. Так, можна було і за 2 місяці впоратися і за 1 цілком можна було б вкластися, якщо займатися тільки цим і 1 день - 1 руна. Проте робота йшла не так легко і в основному на один ескіз йшло 2 дні, а іноді робота не йшла місяць. Феху взагалі в 2-й версії. Перша мене гостро невлаштовувала.

Ідея мандал прийшла спонтанно і якось "вау, яку красу люди малюють! Треба спробувати". Спочатку було дуже криво. Зрозуміла принцип і вирішила і руни доосмислити /переосмислити, і творчістю зайнятися. Па-бам!

Мене навіть забавляло, що деякі мандали своїм посилом з першого погляду відходили від традиційної трактовки відповідної руни, особливо кольорами, як блакитно-зелена Соулу, чи рожево-жовта Беркано. Я взагалі важко сприймаю обмеженість деяких трактовок.


Насправді ці мандали - абсолютно робочий інструмент для настройки та медитації на руни. Я була вражена силою і швидкістю, з якою переключає на потік руни при простому ненаціленому спогляданні. Вони просто засмоктують мозок і перепрошивають його.

Отак я нарозважалася з блокнотом та кольоровими олівцями )

Дехто казав мені, що таксамо можна промалювати аркани Тарот. Ще можна огам, стихії і ще багато чого ))))

---

Плани до Остари

Щож, треба планувати нове життя, а як іще створити нове життя, якщо не поставити собі дибільні нові задачки і радісно їх реалізовувати наступні 6 місяців. Якщо хоч щось з цього реалізується - це буде дуже весело і дуже чудо, та й просто подвиг з мого боку, бож це все так складно і в мене малятко, і бла-бла-бла )))

Щож. Трохи дивні і дещо спонтанні бажання, які викликають свербіж моїх копит:

* навчитися битися на мечах. Таких залізних важких штуках фалічної форми та агресивного призначення. Перемогти когось +/- серйозного в битві.
* навчитися швидко друкувати всліпу. В результаті написати купу статтей і прози )
* виступити як трайбл-танцівниця на фестивалі. Звичайно попередньо навчитися цій красі пластики тіла.
* зробити персональну виставку мандал. Ги. Привіт від Михайла Андрійовича, мого мертвого діда-художника. Взагалі без коментарів.
* організувати курси свідомих мам. Щоб я стала така компетентна, що аж соромно було.
* вести жіночі курси. . Туди ж. От буду сидіти така я маленька, молода з Марі на руках, прямо як шувані з Циганських таро і розказуватиму більш дорослим жінкам що їм та як робити, аби бути щасливими і в собі. Ага-ага ))
* на фестивалі виступити як тренер. Наприклад на Казці розказати про природні пологи, свідому вагітність, про відмолювання предків та медитації на аркани тарот.
* зайнятися цілительством. Ну, оце готувати порошечки з трав, ставити на спині людям доріжки з каменів, особливим чином м"яти п`ятки, окурювати димом, крутити яйцем (:Р) і прогрівати дрином чакри.
* заробляти щомісяця більше 5 тисяч гривень. Можна 10, наприклад )
* прийняти участь у фаєрфесті. А то чого це я дурно кручу віяла?


Як все це реалізувати? де знайти час/сили/ресурси? і нащо воно мені взагалі?
Відповіді поки відсутні, проте свербіння приємне і навіть цікаво спробувати. Нехай провал, але я однозначно розважуся в процесі. Чого нам дурно у стійлі стояти?
Якщо відверто, половина пунктів - це "я не знаю нащо, але мене дістало від цього відмахуватися". Як показує досвід саме такі штуки в результаті приносять в моє життя стільки кайфу.... Так було з тарок, хіромантією, Футарком, нумерологією, малюванням мандал, писанням щоденника, барабанами, танцями, та ще чималенький список. До речі перші два виявилися ще й фінансово приємними. Тож....

Все, щоб на Остару вилупитися зовсім іншою після трансформацій Зими.

---

І знов взяла ворожка карти в руки

Я знову в практиці таро.

Заповідний ліс пішов на ура, хоча до того, ще перед тарологічною паузою, я намагалася їх безуспішно зрозуміти, відчути, просто трактувати. Зараз інтуїтивно все ясно, настрій зчитується моментально, а значення лягає і розгортається у сенс.
Спробувала робити діагностику здоров"я. Все виходило до вчора. Вчора я взагалі розповзалася, попередньо записаний розклад розсипався на окремі символи. Довелося перерозкладати, а одній дівчині навіть відмовити, бо трактовка весь час чимось переривалася, мане щось переключало....
Прийшла зворотній звязок від однієї з дівчат: не зійшлася відповідь. А я сонна просто переплутала двох дівчат зі збігами в датах народження і їм колода видала майже однакові карти в інших позиціях.
Читаю записи у блокноті - те, що вона відписала про свій стан = моїм інтуїтивним нотаткам. Чекатиму на другу відповідь )

Взяла до рук Манару. У-ііііі!))) Стільки позитиву та задоволення, хотілося чудити і побігти прямо зараз на Львівську Площу Ринок ворожити. Ностальгія. Приємні спогади, на гребні яких треба створювати щось нове і ще більш приємне.

@темы: таро, течія

---

23.09.2015 в 12:49

Пишет  Омела травница:

МАБОН
С праздником, тех кто празднует.

---

23.09.2015 в 12:49

Пишет  Омела травница:

МАБОН
С праздником, тех кто празднует.

---

Не бути осторонь

Благополуччя накладає певну відповідальність, вона диктує правила і вимагає певних рішень. Ми всі виховані в контексті "успіх-поразка", але нам якось забули пояснити що є що.
Я успішно народила. Справді успішно: сама, вдома, за 3 години, лиш під кінець з акушером на телефоні, без травм, тозривів, ускладнень і вже на наступний день ходила квартирою. Героїня.
У інших інакше. Знайома продавщиця на базарі жалілася за свою онуку, що теж нещодавно народила. В лікарні, за 22 тисячі гривень, з розсіченням і ускладненням у вигляді кровотечі, що потребувало повторної госпіталізації.
Хотілося спитати "Як так?"і "За що?" Чому жінка повинна страждати в такий і без того важкий момент? Чому хтось бере на себе забов"язання допомогти, а в підсумку шкодить? І як після цього можна заявляти про те, що домашні пологи небезпечні і госпіталізація обов"язкова умова для успішного народження?

Я відчуваю необхідність щось зробити, якось покращити цю ситуацію. Допомогти хоча б своїм прикладом і розповідями про те, як може бути. Щоб у жінок сформувалося уявлення про те, як маю проходити природні пологи. Нехай навіть вони народжуватимуть в поллоговому відділенні, але вони знатимуть, коли варто сказати "ні" і що вони в принципі вправі контролювати те, що з ними буде відбуватися. Тут не все так просто, але...

Інформація має виходити в маси. Жінки мають знати про варіанти окрім "так всі завжди робили" та "всі так роблять".

@темы: течія