Я була на сальса-паті біля Шевченка і тепер знаю, що значить вищати від задоволення.
Ми пішли з подругами і спочатку ми потанцювали з Л для розігріву. Було дуже весело, легко і я відчула, що в мені грає кубинська кров. А тоді я зважилася підійти до чоловіка, який щойно звільнився.
Це було шикарно. Це як плавати, тільки з чоловіком. Я була несама, хтось був зі мною і він пропонував, вів, стримував мене.
Я відчула кайф взаємодії з чоловіком. Який же він був офігезно мужній.
Хочу на сальсу, танцювати.У мене болять ноги, але аж все тіло вібрує від задоволення, кров бурлить.

Ааааааа! Ще один кайф мого нового життя.

----------
Буду писати список таким пунктів перезарядки та спілкування і спланую щось на наступний місяць.

Ем. Я зробила це. Па-па-ба-бам!
Я проїхала стопом з 9-тимісячною донькою.
Подорожувати з дітьми можна, треба і це класно.Так, я розумію, що основна умова подорожі - бути отакою як я повернутою на подорожах. Але насправді пофігу. Діти не привід відмовлятися від того, що любиш. Діти - привід робити це, (добре, якщо разом) і ділитися кайфом та враженнями.

Одже про подорож:
Напевне, моя донька свята, бо вона надто зайнята, щоб капризувати та плакати. Так завжди було в маршрутках та метро. Базові причини плачу (втома, голод, спрага, зубки) нікуди не ділися, але зникла нудьга, а я все переносила легше під димкох ейфорії від пригод. В дорозі вона вела себе радісно, тихо і зацікавлено. А як же стоп з маленькою дитиною? Ну, нас було двоє, я одразу налаштувалася на повільну спокійну дорогу. Так і вийшло. Навіть назад, коли наз взяв в межах Чернігова водій до Києва, ми їхали дуже довго і з паузами.

Напевне основна причина вагань батьків щодо подорожей - це комфорт, який забезпечується масою приладь, без яких дитині ну ніяк (я про це лбов'язково напишу).
Я з самого початку налаштувалася на тісний контакт з дитиною. У нас є каляска, яку юзає мама, а я ношу малу у слінгу. У нас є ліжечко, але ми часто спимо в моєму. Є дитячий стільчик, проте нині я саджаю малу на килим. Ще у нас в
исаджування замість памперсів та підручні предмети впереміш з іграшками для гри. Тому мені вистачило маленького рюкзачка з най-най (змінка для Малої, рушник, косметичка, фотоапарат, перекус, вода, документи, подаруки, карта, блокнот з ручками, пончо, підстилки, зарядки, гостинець і кілька дрібниць). Трохи більше за мою одиночну поклажу. Весь комфорт стврювався походу силою любові та креативу. Для мене і дитини.

Вписувалися ми у чудової дівчини, яка і гуляла нас містом годувала і була сама по собі чудова. На вписці донька теж не додавала клопотів - звичне пильнування за тим, що і як вона робить і люблячий догляд. Мені не вдома якось навіть легше з нею: я тримаю її у фокусі і не парюся. Взагалі.

Коротше: я задоволена, захоплена і мрію про нову подорож.

@темы: автостопне, міста

Писала я историю одних своих отношений. Это один из пунктов переосмысления и отпускания прошлого.
Полтора часа, 3 А4 моим мелким-мелким почерком.
Я устала писать поправки в кавычках, устала писать как поступить стоило, как бы поступила женщина, которая себя любит и ценит. В результате вышли три страницы стыда. Да. мне стыдно за то, как я себя вела и как позволяла с собой обходиться, а вела я себя как овца, а со мной соответственно по-скотски обходились.
В принципе и претензий как бы....

Но в конце, когда спина уже просила про постель, мозг завяз, а все внутри смирилось с чувством тотальной лажи меня в этом прошлом, на меня накатило огромное чувство благодарности. За что? Да, есть в этом доля мазохизма: Благодарю за уроки. Но самое главное: БЛАГОДАРЮ, ЧТО МЫ БОЛЬШЕ НЕ ВМЕСТЕ!!!!!
Я реально почти под каждой фразой могла писать - нам не по пути, я ему до одного места (в прямом и переносном смысле), это не отношения, а сексразводка.
Это я понимаю сейчас. За что благодарна бывшему, Шафрановой, Сатье Дас, Рами Блекту и многим другим, кто толкал меня в правильном направлении.

Но реально я благодарна за то, что этот человек был в моей жизни. Главное слово конечно же "был".
Я спинным мозгом понимаю, что человек он неплохой, но как говорит Рами "перестаньте оправдывать других людей". Это было дерьмово и хорошо, что я не там. Как же хорошо, что я не там и, возможно, даже хорошо, что мы не общаемся, хотя я точно знаю, что невидимая связь между нами действует и благо мы двигаемся в одном направлении. Но как хорошо, что не вместе )))))

@темы: работа над собой, писанки, Шафранова

Я зробила свою першу ляльку. Це щось вражаюче.
В ній вилізло те, наскільки я не слав"янка по суті своїй і мені вперше це насправді сподобалося. Мені вперше насправді сподобалося, що в мені тече гаряча темна кров. Ну, ок.
Лялька вийшла проста і дуже гарна, динамічна та якась наповнена, струнка і тепла. І я відчула себе маленькою дівчинкою, кружляла з нею кімнатою.

Да, уже прошел год с тех пор, как я узнала о программе Шафрановой, но только сейчас я доползла до разбора отношений. Сподвигло меня банальное желание счастья и нервный тик от нарочистых повторений одних и тех же сценариев.

Я завела папочку, всех красивенько расписала по пунктикам и понемногу составляю истории отношений. Дописываю, перечитываю, осознаю.

Что же я в процессе поняла?
Что повальный тупняк в одних отношениях рендомом переползал к последующим, часто даже с откровенным палевом. И вся моя проблема была в том, что мне было пофигу на себя и на идею счастья как таковую.
Это такое, свеженькое, на фоне планомерных инсайтов в процессе.

Сделайте это, разберите свои прошлые отношения, чтобы понять себя и перестать убегать.
Спросите меня "Как?" ))))

Напишите в комментариях список фильмов, которые вы пересматриваете или хотели бы пересмотреть еще раз и несколько слов о том, чем конкретный фильм зацепил и чем он ценен.

мой ответ


Копируете себе эту запись себе в денев, вместе со своими фильмами, и читаете ответы друзей и подписчиков.

Это знаковые фильмы. Каждый что-то значит для меня, это отдельное состояние, точки на линии моей жизни. С каждым фильмом связаны истории. Это нечто вроде билета назад, но с посланием для саморазвития и движения вперед.
И просто приятное кино )


список

А какие у вас фильмы для перепросмотра?


Все почалося з того, як я дізналася, що вагітна і вирішила підготуватися до такої відповідальної місії. Я чула про висаджування, але лише після прочитання книги "Жизнь без подгузника. Естественная гигиена для самых маленьких. Дар нежной мудрости.", висаджування стало одним із обов"язкових пунктів мого майбуьного материнства.
Книга мене надихнула. Найперше мене зацікавив сам підхід до піклування про дитину, його інтуїтивність та акцент на тісній взаємодії дитини та матері.
продовження

@темы: мамське

- Мазги! Мазги!
- ...
- МА-З-ГИИИ!!!
- ...

Есть такая способность "перенимать особности" как у Питера из Героев. Казалось бы "ух ты!". Да, но как и с любой, если не владеешь и не понимаешь, возможны всякие побочки.

Для начала я слабо понимаю механизм передачи: через физический контакт, просто перебывание в поле человека, эмпатические загоны (тоже мне пока малопонятные) или в комбинациях?
Алгоритм передачи: что и почему передается? Какой идет обмен? Что включает и выключает канал передачи?

Просто после общения с людьми я замечаю внезапную способность к таро, эмпатии, работой со снами и проч.
Хотя, возможно они что-то включают во мне мое, но странно, что это всегда основной инструмент человека.

Что же тут такого? Да ничего, кроме возможности эмпатически хапануть суицидальные настроения, пойти гулять в другой мир и застрять, вляпаться в зеркальный сон и прочие ранее неизвестные радости, о которых узнаешь постфактум, если повезет. А так просто огребаешь побочки.
Хорошо, что я не встречала пироманов )) Так вот: были бы у меня в тот момент подключены мозги, я бы не стала перед сном задаваться вопросом о человеке, чей сон я уже раз хапанула не без последствий и периодически отлавливаю его эмоции.

Почему у меня такой заскок с безопастностью? Кто будет ставить защиту, чиститься, закрывать порталы и главное: думать перед?


Видно хорошо мне нужно получить по голове, чтобы перестать ребячничать.

@темы: огненные языки

Когда я вижу как люди убивают деревья, я плачу. Я давно не плачу по людям, но убитые деревья - для меня это горе.

Хотела услышать свое серце. Вот: вой огненного вихря.
Надо купить керосин

Я решила: два притопа, три прихлопа - в моей части миссии нет ничего сложного. Исцыление - это просто, особенно, если знаешь элементарные законы дуальности и фракталов. Написать формулу - 5 минут от силы. Внести в структуру - максимум одна ночь. Есть ряд обходных путей, чтобы принялось и разрослось.
Ресурсно это может съесть у меня неделю, но лучше неделю и выйти сухой из воды, чем завязнуть на годы в преинтереснейшем болоте. И он сможет уйти. Всего за месяц эта фраза изменила вкус, стала сладкой, но послевкусия не разобрать ибо я еще не знаю, хочу ли я, чтобы он остался.Одна ночь на работу и это просто. Сложно - подготовка себя, ведь нужно сделаться ослепительно чистой. От этого зависит и качество работы, и уровень последствий для меня.
Еще одно сложно - оставаться в пассиве и держать дистанцию. Это сложнее всего. Это опасней даже чем отхватить от системы защиты, покалечить или хаотичные мутации. Опаснее для меня, если честно. Сделает ли он свою часть - сейчас не столь важно, хотя я и обязана следить за балансом. Если что можно будет запросить по-человечески конкретные моменты и все )))

Прикольно стояти на кухні і виконувати ритуал поклоніння предкам о першій ночі. Прикольно, якщо ти україномовна мулатка кубинського походження, яка читає мантру, виконуючі індійсьй ритуал у варіації на тему пончо по коліно, а минула ритуальна їжа була поклалена під ідоли на Лисій під неоднозначними поглядами віруючих. Хоча нічого в принципі такого ) просто не хотілося пропускати день і я тупо звикла.

Всього 2 тижні з гаком, а я реально звикла до цього відчуття полегшення, спокою та підтримки, яке виникає в процесі та після. Ні з ким я не була така відверта і ніколи не відчувала такого прийняття, хоча на моїй пам'яті практики в рази глибші.
Це така у мене терапія: прибрати на кухні (сподіваюся з часом там буде стабільно чисто, бо це мотивує і взагалі скрізь), обкурити приміщення, прийняти душ, одягтися в гарне світле, створити свій образ всякими жіночими штуками, зварити під мантри 3 жмені каші, поставити на тарілці на стіл поряд з чашкою води і перед фото родичів, запалити свічку і запросити предків їсти-пити-говорити, балакати про своє, подякувавши за всяке-різне і приймати від них сигнали.
І реально попускає. Яку лажу я б не озвучила, благо питань життя і смерті поки нема, завжди виникає відчуття "і це вирішимо, і з цим впораємося".
Це окрім легкого покровительного відчуття рук на плечах і голові, на спині.

Я рада, що почала це робити, навіть якщо не буде особливо сильних змін у житті, самого вже цього ефекту досить, щоб забити на все і, приспівуючи-пританцьовуючи ваяти власне щастя із того, що є.

Є в цьому щось прекрасне: два тижні від Белтайну, а я якось ще навіть не увійшла у стихію і почуваюся десь у воді.

Все нагадує блукання у вранішньому тумані зі спробами зрозуміти блукаючі вогники. Коротше: я в прострації, я туплю, я в шоці від кількості завданнь.
Це було "іди-практикуй таро, руни, оси, емпатію, по ходу малюй, пиши прозу, крути вогонь (логічно), танцюй, поплдорожуй і не забудь впустити любов у своє серце і життя. Звичайно ритуали предкам, робота над стосунками, піклування про дитину, яка апріорі на першому місці.
І ще ця місія, яка під питанням...

І з усім цим мені не завадив би вогненний запал, бо насправді хочеться завал@итися на диван і читати "Творец сновидений" Желязни, який більш аніж актуальний зараз, коли я два тижні без ноута і людина яка більш-аніж-в-темі десь там поряд з ноутом.
Наче і не багатл всього, і нічого нового просто ставки виросли )))

@темы: сполохи

Анна-Люсія стояла на кухні біля вікна і нервово терла руки. Вона досі не могла позбутися того відчуття, того важкого, мов лавина, холоду. Вона трусонула головою і поставила чайник. Треба було щось робити.
Вона дісала з кішені телефон і набрала Гретту, свою колишню одногрупницю.
- Привіт. Як ти?
- Добре. Ми тут збираємося до Греції. Чому б тоьі не поїхати з нами?
- У мене проект. Не хочу отак все кидати.
- У тебе весь час проект... Якщо один завалиш, то всі зрозуміють, що ти просто жінка, а не тяглова коняка і будуть любити тебе ще більше.
- Можливо. Я подумаю над цим. Мені тут знадобився телефон Кирила.
- Люцій, - протягнула Гретта і десь на тому боці телефону сонце затягнулося грозовими хмарами. - Ти ж знаєш, як у нас з ним все було непросто. - стимано процідила вона, явно підбираючи калібр блискавиці.
- Твоя проникливість мене просто вражає. - сказала Анна-Люсія примирливо. - Так, це через Люція, але я тобі нічого не говорила.
- І як він?
- Знову.
- Ох. - тиха затяжка. - Ти мене заспокоїла - нагадала як добре, що я давно не там. Я скину тобі смс. І ти подумай про Грецію. Ми чудово проведемо час вчотирьох.
Анна-Люсія відмахнулася від образу уікенду на березі Середиземного моря і вимкнула чайник. «Море і пляж почекають» - сказала вона собі, хоча от саме зараз, після пережитого, прогрів всього тіла на сонечку їй би не завадив.
Бібікнув мобільний і вона швидко набрала номер який прийшов смс-кою. Слухавку довго не брали, але вона наполягала і подзвонила вдруге. Кирил ігнорував, просто ігнорував телефон, хоча навіть на такій відстані вона відчувала - чув, що дзвонять.
Нарешті виклик прийняли і почувся заспаний бас:
- І кому це не терпиться, о.....
- Шостій вечора, - підказала вона.
- О! Крихітко! Ми знайомі? Дай згдаю....
Анна-Люсія тихенько приснула від сміху. Сексуальна тематика у спілкуванні набирала обертів і це дещо означало, дещо досить конкретне. Тож вона вирішила перейти одразу до справи:
- У мене Люцій і з ним біда.
Зависла важка пауза. Анна-Люсія відчула як Кирил разом прокинувся і зібрався до купи.
- Анна-Люсія, - напружено промовив він. - І ти серйозно. Скинь мені адресу. Я скоро буду.

Анна-Люсія присіла за стіл і опустила русяву голову на руки. Вона усміхнулася сама до себе, бо руки були теплі і більше не тремтіли. Вона подумки прикинула можливість відгулу на морі. Це була майже ідеальна можливість. Майже...
Якесь нехороше передчуття зуділо всередині неї, від чого вона нервово встала з-за столу і пішла до ванної.
Люцій лежав у воді, вода парувала. Було спекотно та волого, мов у парнику. Анна-Люсія оглянула овалне обличчя із золотистою засмаглою шкірою, широкопоставленними сірими очима і високим лобом, носом з гордою горбинкою і вольовим випуклим підборіддям. Вилиці в нього були винолені, а русяве волосся заплетене назад як у скандинавів з фільмів, від чого лоб здавався ще вищім.
Він був і тут, і не тут. Явно не спав, але... Анна-Люсія не стала надто занурюватися, побоюючись холоду

Подзвлнили у двері

- Вибач, що без квітів та рафаелки. - промовив Кирил і рішуче увійшов до квартири, коли вона відкрила двері.
- Нічого, - відповіла вона, - я всеодно ще депіляцію не зробила і в мене, здається, болить голова.
- Масаж? - Він зупинився в передпокої і, роззуваючись, просканував простір поглядом. Анна-Люсія спокійно дивилася на цього високого чоловіка з тілом важкого атлета. Він був коротко стрижений, з крупним квадратним обличчям і пронизливими блакитними очима, які притягували до себе погляд.
- Так. Масаж Люцію не завадить. - відказала вона і зазирнула до ванною. - От бісові лапки, він знову заснув!
До того, як вона встигла щось ще сказати, Кирил граційно пронісся повз неї, заскочив до ванної і підняв Люція з води.
- Оуууу. - протягнув Кирил. - Варто було на тиждень поїхати, як ти загуляв.

@темы: проза

Говорят, когда он проходит мимо, в мире перестают летать самолеты, теряются документы, ломаются разом все устройства, повально увольняют с работы, а жизнь замирает. Речь идет о ретроградном Меркурии, о котором многие из вас, возможно, слышали, хотя есть и те, кто не понимает, о чем речь. Разобраться где правда, где ложь и что это за зверь такой, ретро-Меркурий, мы попробуем в этой небольшой заметке.
далее

@темы: астрология

Ритуал Перехода

Ритуал Перехода - действие весьма простое. Надо просто сесть там, где никто не сможет вам помешать, и подумать над тем, что произошло за последние три месяца вашей жизни. Лучше всего, если вы возьмете лист бумаги и кратко опишете все те основные моменты, что произошли с вами. А после этого надо подумать очень хорошо и записать, чего бы вам хотелось добиться в течение следующих трех месяцев, до следующего ритуала перехода. Главное, чтобы целей было не больше 10, потому что распыляться на мелочи - плохо. Эти цели могут быть из разряда великих - те, что не достигаются за два-три дня... и за два-три месяца... и за два-три года. Или это может быть что-то малое, но важное. Just take your time and think about what's right for you.
После того, как вы запишете все, что хотите совершить, можно взять кусок суровой нитки и навязать на нее узелков по количеству ваших целей. Все узелки могут быть разными, как и то, чего вы хотите добиться. Узнаваемыми должны быть ваши узелки. Почувствуйте их, запомните.
А потом следует самая интересная часть. Все мы делали ее по-разному. В Центре мы строили ворота из четырех кусков дерева, которые после завершения ритуала разбирались, символизируя то, что пути назад нет. В моей интерпретации для хорошей подруги это были двери последнего поезда метро. Недавний вариант состоял из нитяных ворот, которые после исполнения своего предназначения были безжалостно выкинуты. В общем, в качестве ворот для перехода подойдет все, что после завершения ритуала вы больше не увидите, любые двери и проемы.
Перед такой дверью надо остановиться, взять в руки свою нить с узелками - и прочувствовать каждый из них всем телом. И понять, что вы готовы отпустить то, что тяготило вас. Все, что не давало вам жить спокойно. И без страха шагнуть в открытый перед вами портал в новое время.
Каждый из таких переходов ощущается по-разному. Помню, что одно время я ничего не чувствовала. А как-то было так, что после прохождения врат сзади явственно щелкнула гильотина, отрезавшая все, что меня терзало.
( от vento favoravel)

Лостаннім часом мене переслідують матеріальні біди: читалку розбила, телефон загубила, шахрай розвів на гроші.Л каже, що треба за мене в серйоз взятися, а я побоююся. Або він діє на мене як каталізатор, або я втрачаю з ним блага, або це люта чистка.Чорт.
І реально ж втікати різону нема - треба виконати взаємну місію і, бажано, не залипнути.

Все ж, чим далі він мені подобається, тим більше я розумію: не пара ми. І одразу розумію, що це якась родова тяга і бред. Тіпа "я тут замуж хочу, а он что-то не альо". Что "не альо"?
Може чуйка волає мені, а я морожуся, бо місія і мені подобається з ним дружити. І як завжди тут хтось може постраждати, але мені потрібна практика і блін альтернатива лише О та А - таке.
Бо я реально прокачуюся з ним: здібності, свідомість, тіло, ролі. Дякую і на тому.

Мені потрібен час і трохи роботи з чуйкою.

Пофіг. Буду пахати за Шафрановою і якось вигребу. Може цією зимою буду вже щаслива і заміжня, може не з ним ))).

@настроение: в спробі зрозуміти це реально течія, чи це каміть тягне на дно?

@темы: течія

они

@темы: таро

23:22

Ммм...

я розгублана, але рада. Здається ми поговорили про все, про у чому я відчувала потребу, але все ж...

Мені якось полегшало - ми поговорили. І це було щось на кшталт угоди між нами, але угоди про що? Про те, що мо зробимо одне для одного те, для чого послані. Ще щосьЯ заспокоїлася щодо нього. Він просто цілитель і вчитель, а те, що піднімається в мені - матеріал для емпатичної та енергетичної роботи.

Я якось навіть відпускаю його. Нормально для чоловіка попридивлятися 3-4 місяці. Перший вже пройшов. Варто визначити чого я хочу на наступні, а там буде видно. Дружба, партнерство, шлюб?

Я розгублена тим ставленням до мене колишніх. Один поставив "пожежну систему на близькість" щоб ні з ким окрім нього, інший - лярву, щоб доїти з мене сили. Якого? Я не майно, не худоба.
А те, чого я не помічаю?
Л обіцяє допомогти...

Мене бентежить те, що між нами відбувається. Я не хочу сексу, хоч і від пристрасті буває все плавиться, не хочу навіть цілувати його... Але пристрастно хочу бути поряд, в обіймах і чути його голос. І секс відкладається на потім, бо для мене це важливо, а йому цікаво. Довгоочікуване солодше.

Хоча... Він притискає мене до себе і я пригортаюся, він цілує в лице і я приймаю цілунок, він гладить мене і я уникаю, коли занадто.
Я тренуюся підіймати і проводити хвилю пристрасті.
Хіба це все не секс? Для мене - так і це небезпечна стежка, на якій я шукаю дорогу до себе. Це так, немов я знижую градус, бо я вже мчала цим шлахом 2 роки, але надто швидко.
Може повільно назад? Це може спровокувати його, але при правильній організації зустрічей можна і скомпенсувати.

Я переповнено-втомлена.

І гостро відчуваю потребу роботи за Шафрановою: цього разу зробити всю базу і тільки підчищати, бо я на місяць вже дозволила собі мінімальне "чистота-краса-позитив" і задоволена. Ще був 7-денний курс прощення мами. Треба додати предків і тата.

Ух я!

@темы: течія, Л

Учитесь слушать. Это, пожалуй, одно из главных требований – не просто проявлять соучастие, а слышать партнёра. Слова, как известно, имеют силу, и зачастую способствуют не только лучшему пониманию сути доносимой информации, но и могут разбудить эмоции.
Наблюдайте за людьми вокруг. Ожидая автобус, стоя в пробке, не доставайте мобильный или планшет, а посмотрите на людей вокруг вас, представьте себе, кем бы они могли быть, что они чувствуют и думают в данный момент, живут в вашем городе или откуда-то приехали, счастливы ли, был у них хороший день или не очень.

Когда это возможно (поездка, очередь), проведите время за разговором с незнакомым человеком. Будьте любопытными – это способствует развитию эмпатии, ведь мы ведём диалог с людьми, которые находятся вне нашего привычного социального круга и, с высокой долей вероятности, имеют другие взгляды и интересы.

Старайтесь ставить себя на место другого. Ещё один универсальный совет, так как данный навык помогает не только лучше понять людей, но и научиться смотреть на проблему под разными углами. Возьмите для просмотра психологический фильм, где перед главным героем стоит сложный выбор, либо где он вынужден действовать в быстро меняющихся условиях, и представьте, как бы вы поступили в сложившейся ситуации. Это будет отличная тренировка.
Научитесь определять свои собственные чувства. Сложно понять то, чего сам никогда не испытывал, и никакие рекомендации и упражнения здесь не заменят опыт реальных ощущений. Поэтому развивайте свою эмоциональную память, запоминайте состояния и чувства – это поможет лучше понимать других.

@темы: эмпатия