Прекрасно. У мене чудова величезна кімната, де широкий лежак з купою великих подушок, де зручне крісло при вікні, де камін на холод, де місця хоч танцюй, де інтернет, де крихітна кухня з усім необхідним, де ми облаштовуємо місце для ідальні та вписок, де ванна з автономною гарячою водою, де гвинтові сходи до самого даху, де дворик з садом, де балкончик для споглядання місяця, де тихо, де чудові сусіди, де так...
Я навіть не мріяла про таке.
Не питайте, скільки мені це коштує.
Я думаю знайти роботу. Щось не надто затратне, щоб набратися нових навичок і приємно проводити час, мати стабільну копійку, якщо всі інші варіанти відваляться, або буде тимчасове затищя. Я ненавиджу затищя. Думаю перейти на десятиденний робочій день з одним вихідним. Може проканає... )
За той час, що я у Львові (13 днів), я не ворожила лише кілька днів, і то: 1 вихідний, 1 - непогода, ще день-два наче не пішло.
Ще мене приємно порадувала фраза "Я хочу носити гроші в дім". Якось так, мі-мі-мі. Ще мене намовляють більше відпочівати. Щоб це могло означати?
Ще я встигла багато з ким познайомитися. Усміхаюся, киваю, вітаюся. Таке враження, ніби знаю півміста.
От сиджу, думаю чим зайнятися в понеділок, бо і так ясно, чим я займатимуся від завтра до неділі )) В`язати шкарпеточки? Готувати сидр та печівко? Просто гуляти містом? Ех. "Чем бы ты занималась, если бы не нужно было зарабатывать деньги?" - запит брата майже рік назад. Я б гуляла вулицями, читала книжки, ворожила, спілкувалася з однодумцями, малювала та грала на дарбуці. Єдина моя проблема - дарбука. Ніяк не можу роздобути власну (яка шикарна відмовка, правда?)
Я не хочу думати про те, що завтра, потім. Знаю, що впораюся, знаю, що це місто добре до мене, знаю, що знайдуться ті, що допоможуть просто так, знаю, шо все проходить.
Ну, я живу у Львові і я люблю Львів ))
Я навіть не мріяла про таке.
Не питайте, скільки мені це коштує.
Я думаю знайти роботу. Щось не надто затратне, щоб набратися нових навичок і приємно проводити час, мати стабільну копійку, якщо всі інші варіанти відваляться, або буде тимчасове затищя. Я ненавиджу затищя. Думаю перейти на десятиденний робочій день з одним вихідним. Може проканає... )
За той час, що я у Львові (13 днів), я не ворожила лише кілька днів, і то: 1 вихідний, 1 - непогода, ще день-два наче не пішло.
Ще мене приємно порадувала фраза "Я хочу носити гроші в дім". Якось так, мі-мі-мі. Ще мене намовляють більше відпочівати. Щоб це могло означати?
Ще я встигла багато з ким познайомитися. Усміхаюся, киваю, вітаюся. Таке враження, ніби знаю півміста.
От сиджу, думаю чим зайнятися в понеділок, бо і так ясно, чим я займатимуся від завтра до неділі )) В`язати шкарпеточки? Готувати сидр та печівко? Просто гуляти містом? Ех. "Чем бы ты занималась, если бы не нужно было зарабатывать деньги?" - запит брата майже рік назад. Я б гуляла вулицями, читала книжки, ворожила, спілкувалася з однодумцями, малювала та грала на дарбуці. Єдина моя проблема - дарбука. Ніяк не можу роздобути власну (яка шикарна відмовка, правда?)
Я не хочу думати про те, що завтра, потім. Знаю, що впораюся, знаю, що це місто добре до мене, знаю, що знайдуться ті, що допоможуть просто так, знаю, шо все проходить.
Ну, я живу у Львові і я люблю Львів ))
